Українці почали менше купувати нерухомість, зате більше займатися активним відпочинком. Саме так вважає керівник Українського гірськолижного клубу Сергій ХАРЧУК, який дав інтерв’ю "МБ".
Кількість туристів-лижників щороку зростає на третину
– Сергію, чому ви вирішили створити цей клуб?
– Мета створення клубу досить егоїстична – хотілося створити приємне товариство лижників. Бачив таке у Західній Європі, де люди об’єднуються у соціальні спільноти для активного дозвілля. Лише десять років тому в Україні почався розвиток гірськолижних курортів, тому небагато людей мало навички в катанні. Хотілося, щоб українські туристи і лижники виглядали не гірше, ніж австрійські чи французькі. Тоді в Україні гірські лижі були популярні хіба що серед інтелігенції та студентства. Водночас вони були на такому "маргінально-люмпенському" рівні. Чимало людей їздило на старих непідготовлених лижах. Їздили без правил, дозволяли собі після двох спусків випити міцного напою, а потім продовжувати кататися, чим створювали небезпеку для оточуючих. Якщо пафосно висловитись, то нам хотілося підвищити загальну культуру українського лижного туризму в Карпатах.
– Як нині оцінюєте гірськолижний спорт в Україні?
– Нині спостерігається величезна позитивна динаміка. Вона очевидна: чимало людей захоплюється таким видом дозвілля. Багатьох українських туристів можна побачити за кордоном. У них дуже зріс рівень катання. У багатьох містах створюють спеціальні школи, які дозволяють людям різного віку вчитися лижної майстерності. В Україні приріст туристів-гірськолижників щороку становить 25-30 відсотків. Це колосально! На фоні тотального зниження продажу споживчих товарів, автомобілів, квартир це виглядає досить позитивно. Бо люди свої захоплення поступово переміщують із предметів міщанського добробуту в сегмент активного відпочинку. Це свідчить про зростання побутової культури в українців.
– Нині це захоплення дороге?
– Гірськолижний спорт дорогий в усіх країнах. Цікаво порівняти купівельні можливості наші, українців, та наших сусідів: словаків, поляків і чехів. Скажімо, чехи теж живуть не дуже заможно, але у них вища середня зарплата, ніж в Україні. Але там людина може не мати нового авто, пересуватися старенькою "Шкодою", при цьому на старому вживаному багажнику обов’язково кожна сім’я везе три пари лиж. Кожна сім’я щовихідних їздить на різні курорти. Подібне з радістю я спостерігаю і в нас: люди можуть заощадити на предметах розкоші, але дедалі більше дозволяють собі купувати гірські лижі.
Крім того, ми можемо купувати лижі за дешевшими цінами – цьому сприяє те, що в Мукачевому працює одне з найбільших підприємств у Європі, яке виготовляє лижі Fisher.
Долучають до спорту музикантів та акторів
– Хто зі знаменитостей бере участь у ваших змаганнях?
– Досить яскрава палітра учасників наших змагань: від студентів до академіків, від початківців до майстрів спорту міжнародного класу. Скажімо, нині в Миговому виступало кілька майстрів спорту, які були ще у збірній Союзу. Але виступили люди, які взагалі вперше стали на лижі. Цей факт і робить цю спільноту дуже демократичною.
Актор Віталій Борисюк цього сезону дуже активно виступив. На наступних змаганнях на курорті в Буковелі братимуть участь і Тарас Чубай, і музиканти гурту Kozak System. Раніше катався з нами Олег Скрипка. Крім того, нині захотіли до нас долучитися посли трьох країн: Австрії, Норвегії та Швейцарії. Їм дуже бракувало нашого товариства.
– Який нині український лижник?
– Було традиційно, що представники технічної і творчої інтелігенції більше захоплювались активним відпочинком, ніж, скажімо, представники робітничого класу. На щастя, ця тенденція змінюється. Нині чимало людей, які не мають вищої освіти, захоплюється лижами. Вони працюють, наприклад, на бензозаправках чи офіціантами у ресторанах. Хоча освітній рівень лижників в Україні досить високий. Якби зробили таке дослідження у всій Європі, то впевнений, що українці перемогли б.
Хотілося б бачити лижниками тих, хто працює на підприємствах, на землі.
Микола КОБИЛЮК
