У Чернівцях провели зустріч із Ігорем Семиволосом - сходознавцем, аналітиком та виконавчим директором Центру близькосхідних досліджень.
Подія відбулася вчора, 2 квітня, у Центрі культури "Вернісаж", повідомляє molbuk.ua
Під час зустрічі експерт розповів про вплив подій на Близькому Сході та світових конфліктів на Україну, а також поділився аналітикою та прогнозами, заснованими на власних дослідженнях.
Присутні мали змогу дізнатися, як сучасна геополітика формує безпекову ситуацію у світі та що очікувати Україні в подальшому.
Основні тези із того, про що говорив Ігор Семиволос:
Освіченість і потенціал Ірану
Іран — дуже освічена країна. Тут немає системних обмежень для жінок щодо навчання, участі в політиці та багатьох інших сфер. Більше того, значна частина обмежень була знята раніше, ніж у Саудівській Аравії, де деякі з них зберігаються й досі.
Якщо подивитися на молодь, це одне з найбільш освічених поколінь на Близькому Сході. За рівнем наукових робіт і технічних навичок іранці демонструють високу ефективність. Недарма їх іноді називають “німцями Близького Сходу” — як націю, що вміє працювати, організовуватися і пишається своєю історією та культурою.
Політична система
Головна особливість Ірану — принцип побудови держави. На чолі стоїть аятола — верховний лідер, якого обирає спеціальна рада духовних осіб. Ця система передбачає складну процедуру ротації, яка формально включає певні демократичні елементи.
Паралельно існує державна (виконавча) влада — президент і інші інститути, які обираються на виборах. Вибори є конкурентними, але з важливим обмеженням: значна частина кандидатів відсіюється через ідеологічні критерії.
Таким чином, Іран можна охарактеризувати як електоральну демократію з обмеженим доступом до політичної конкуренції.
Система як ключова цінність
Для іранського суспільства і політичної культури збереження цієї системи є беззаперечною цінністю. У багатьох перськомовних текстах підкреслюється необхідність її підтримки, навіть попри зовнішній тиск.
Усі стратегічні зусилля держави спрямовані саме на збереження існуючого порядку.
“Нав’язані війни” в іранській історіографії
В іранському наративі війни після 1979 року подаються як “нав’язані”:
Ірано-іракська війна (1980–1988) — як агресія з боку Іраку
12-денна війна минулого року
Поточний конфлікт (від 28 лютого)
Ці війни відіграють важливу роль у формуванні національної ідентичності та відчуття постійної загрози.
Чотири стовпи стратегічної культури Ірану
1. Ісламська революція
Ідея поширення ісламської революції є центральною. Вона частково нагадує експорт ідеології часів СРСР. Іран позиціонує свою модель як “праведне правління” на противагу корумпованим режимам регіону.
Втім, останнім часом вплив цієї ідеї зменшується — особливо через зміну настроїв у арабському світі.
2. Шиїзм
Іран активно підтримує шиїтські сили в регіоні:
Хезболла (Ліван)
режим Башара аль-Асада (до 2024 року)
хусити
шиїтські групи в країнах Перської затоки
3. Перська історична спадщина
Апеляції до давньої Персії, зокрема Парфії, використовуються як символ незламності. Ідея “держави без серця”, яку неможливо знищити одним ударом, активно відтворюється у сучасній риториці.
4. Антикрихкість системи
Іран будує систему, здатну витримувати удари й адаптуватися навіть у кризових умовах.
Поточна війна і стратегічна ситуація
Попри масштабні удари і зміну військового керівництва, стратегічного результату досягнуто не було. Ба більше, ініціатива поступово переходить до Ірану.
Порядок денний змінився: спочатку — ядерна програма і ракети, тепер — контроль над Ормузькою протокою. Іран навіть заявляє про можливість стягнення плати за прохід танкерів, що свідчить про зміну стратегічної позиції.
"Те, що ми бачимо зараз, - це класичне повторення історії про те, що Парфія не має серця. Не можна знайти тієї точки, в яку ти вдариш, і на тому закінчиться війна.
І куди вже далі. Ви ж бачите, що американці та ізраїльтяни провели неймовірно вдалу операцію. Вони змогли вибрати момент, коли в Тегерані відбудеться нарада і там будуть ключові керівники, і знищили їх одним ударом.
Але скільки триває війна? Вже більше місяця. І що? А все там же, де й були. Більше того - з точки зору стратегічної ініціативи - нею зараз володіє Іран", - каже експерт.
Баланс страху і ризики ескалації
Ситуація перейшла у стан “рівноваги страху”. У разі ударів по цивільній інфраструктурі Іран може відповісти атаками на країни Перської затоки.
Критичною є залежність регіону від опріснювальних станцій: їхнє знищення може призвести до гуманітарної катастрофи у великих містах.
"Ситуація навколо Ірану перебуває у так званій рівновазі страху. І американці розуміють, що в разі удару по цивільній інфраструктурі, що є злочином, іранці завдадуть удари по цивільній інфраструктурі країн Перської затоки. Удар по опріснювальних станціях за тиждень призведе до фактичної евакуації всього населення великих арабських міст Перської затоки.
До 28 лютого ніхто навіть не ставив перед собою питання про те, що Ормузьку протоку хтось має контролювати і за прохід танкерів брати гроші. А зараз Іран заявляє про те, що він буде брати з кожного танкера по 10 відсотків. Класний результат! Я в захваті!" - іронізує Ігор Семиволос.
Помилки стратегічного планування США
Американська стратегія, за цією логікою, не врахувала ключових факторів:
1. Відоме відоме
Військова інформація - була наявна і використана.
2. Відоме невідоме
Недооцінено ризики закриття Ормузької протоки, відсутність внутрішнього повстання в Ірані.
"Коли Дональду Трампу доповіли про те, що іранці закриють Ормузьку протоку, він стверджував, що вони не встигнуть цього зробити, тому що "ми швиденько переможемо режим". Це абсолютна стратегічна сліпота. Там, де треба було працювати за випередження, нічого не робилося. І коли іранці закрили Ормузьку протоку, Стів Віткофф обурився: “А як це так? Вони взяли і закрили Ормузьку протоку!” Тобто вона відкрита, пливіть хто хоче, тільки вас підіб’ють, а так усе нормально. "Чудово". Це нове слово в американській стратегії.
Трамп зараз активно у пошуках винних - для нього вже Бібі (прем'єр Ізраїлю Беньямін Нетаньягу - ред.) винний, Моссад, НАТО, Україна, зрозуміло - куди ж без нас. Тож так, він буде шукати. Але цим не зможе переконати більшість американців у тому, що переміг. Якщо сподівається, що всі його будуть обожнювати, незважаючи на те, що він витратив мільярди доларів у порожнечу, не досягнувши жодного стратегічного результату, то помиляється. Цього не буде", - зауважує Ігор Семиволос.
3. Невідоме невідоме (“чорні лебеді”)
Не була створена стійка (антикрихка) система реагування.
Роль Корпусу вартових Ісламської революції
Сьогодні ключову роль відіграє саме Корпус: він контролює ситуацію, всередині є різні економічні інтереси, частина зацікавлена у стабільності, інша — у хаосі (через вигоди від контрабанди).
Наразі домінують більш радикальні групи, що робить ситуацію ще складнішою.
Як висновок - криза стратегічного мислення. Попри заяви про “перемогу”, реальних результатів немає. Більше того, ситуація ускладнилася.
"Ми бачимо, що іранці спрацювали по американській методиці краще, ніж американці. Парадоксально? Вважаю, ні. Ми побачили деградацію в принципі американської адміністрації. Це - "король голий", - каже І. Семиволос.
Ризики для України
У контексті України ця війна породжує низку очевидних і прогнозованих ризиків. Серед них — зростання цін на нафту, що дає Росії додаткові доходи, дефіцит боєприпасів, а також зміщення уваги світу з України на Іран.
Проте, на відміну від ситуації під час війни в Газі, коли Україна фактично не мала жодних можливостей і лише реагувала на наслідки, цього разу з’являється простір для дій.
Нові можливості на тлі війни
Парадоксально, але війна відкрила для України нові можливості. Іран почав активно застосовувати дрони проти країн Перської затоки, а США виявилися неготовими до масового використання таких технологій.
Водночас економіка війни показала: використання дорогих систем ППО, таких як Patriot, для збиття дешевих дронів є неефективним. Це створило попит на альтернативні рішення — і тут Україна отримала шанс.
Україна обрала логіку: спочатку рамкові угоди, потім конкретні контракти. Це виправданий підхід.
"Ми отримали можливість укласти угоди. Чому спочатку угоди, потім контракти? Я вважаю, що це абсолютно правильно. До нас одразу кинулося безліч фірм, які пропонували різні угоди.
Тільки держава може заряджати ці дрони як вибухівки. Тобто що ви можете продати? Інструмент, але без вибухівки. Тобто якщо ви хочете продавати вироби, якими збивають шахеди, то ви маєте працювати через державу. Це означає, що будь-який виробник укладає угоду з іншим, але через державу.
Так, до цього моменту продати зброю в Україні було практично неможливо. СБУ, експертний контроль. Тобто формально ви право маєте, але дзуськи. І це не допомагає.
Ми всі знаємо, як мислять українці. З’являється інформація, що якась фірма продає якісь вироби за кордон - мовляв, у той час, коли їх у нас на фронті не вистачає, - що буде? Буде суперечка, причому великих масштабів. Тому держава пішла правильним шляхом - через ці рамкові угоди, які передбачають інвестиції, передачу досвіду і довгострокове співробітництво, яке дає можливість інвестувати в нашу промисловість.
Навіть якщо завтра закінчиться війна, ми ж чудово розуміємо, що зараз почнеться гонка озброєнь на Близькому Сході. І, як то кажуть, хто раніше встав, того і тапки. От встигнемо ми вскочити вскочити в цей пароплав - так і буде.
Ми не починаємо з нуля. У нас уже були контракти і співпраця - Саудити фінансували ракетну програму, ОАЕ купували наше озброєння. Тобто ми маємо досвід співпраці, і він позитивний. Тому, якщо говорити про можливості, - вони є. І тут багато буде залежати, наскільки українська влада буде швидкою у прийнятті рішень. Це важливо, бо є тиск з боку виробників на владу. І просто так вони цю тему не залишать", - розмірковує експерт.
Перевага України у надводних дронах
Окрема сильна сторона України — надводні дрони. На сьогодні Україна фактично має їх перевиробництво. Ці дрони довели свою ефективність у бойових умовах. З їх допомогою було серйозно послаблено російський флот у Чорному морі.
Якщо не розвивати цей напрям, перевага буде втрачена — ринок швидко змінюється, і конкуренти можуть зайняти нішу. Натомість ці дрони можна успішно експортувати, зокрема на Близький Схід.
Зрозуміло, Україна не може співпрацювати з Іраном — після 2022 року це ворожа держава, яка бере участь у війні на боці Росії. Однак залишається можливість співпраці з арабськими країнами, які мають критично важливі ресурси: енергоресурси (нафта і газ)
та фінанси.
"Головне, щоби мізки наших керівників і всіх разом працювали в одному напрямку", - зауважує спікер.
Оцінка дій української влади
З урахуванням усіх факторів, реакцію української влади на поточні ризики можна оцінити як доволі ефективну.
"За п’ятибальною шкалою — це приблизно чотири бали. Це не ідеально, але цілком гідний результат у складних умовах", - підсумовує експерт.
Читайте новини "МБ" у Google News | Facebook | Telegram | Viber | Instagram
