Фото molbuk.ua
Мужність, героїзм, сміливість, відвага. Це ті риси, які виховують в учнях Чернівецького військово-спортивного ліцею.
"Кожна людина обирає свій шлях. Хтось хоче бути інженером, хтось – комп’ютерником. Та є такі, хто бачить себе захисником країни. З юних років вони вивчають ази військової муштри. І вже далі вирішують, як бути. Дехто розчаровується. Та чимало таки йде за покликанням – захищати Батьківщину", – каже кореспондентці molbuk.ua заступник директора Чернівецького військово-спортивного ліцею, полковник Василь Шило.
"Кладовище не впізнав, так воно розрослося"
Ми із полковником стоїмо в коридорі ліцею біля кутка з портретами випускників закладу. На ці портрети боляче дивитися, бо це не дошка пошани. Це світлини загиблих колишніх учнів. Які ще недавно бігали цим коридором, старанно навчалися, часом і бешкетували. Мали мрії, плани, сподівання. Їх уже чотирнадцять, цих портретів.
Найновіший – капітана поліції Миколи Николайчука, який загинув днями, 21 вересня, на Донеччині. Кажуть учителі, був старанним, здібним учнем. Високим, міцним, гарним хлопцем. Був...
Першим загиблим випускником ліцею став Герой України, боєць Небесної Сотні Олександр Щербанюк, який загинув у лютому 2014 на Майдані під час Революції гідності.
Василь Шило пам’ятає кожного свого учня. Усіх згадує з теплотою і сумом.
"Ось Дмитро Руснак, 21 рік. Гідна дитина. Жив неподалік, на Роші. Просто з випускного забрали, повістка прийшла. Перший рік служив у Нацгвардії. Коли повернувся, вирішив піти на контрактну службу механіком-водієм танка. Це ще був початок АТО, 2015 рік. У Луганській області їх обстріляли градами. Не добіг до танка, поранило ноги, турнікет не допоміг. Загинув від втрати крові. Це дуже страшно. Я був на війні, знаю, що це таке... Ми були на похороні Дмитра. Запам’яталися слова священника на кладовищі: "Гляньте, скільки тут дорослих чоловіків. А пожертвувала своїм життям дитина... – зітхає полковник і дивиться на наступний портрет. – Ігор Ботвінко, 27 років. Родом із Берегомета. Закінчив ліцей у 2013 році. Хороший хлопчина. Коли я після поранень повернувся з війни, прийшов на кладовище, дивлюся, а там його могила... Взагалі не впізнав цвинтар: так він розрісся. Була невеличка алея, а зараз і праворуч, і ліворуч могили. Я часто приводжу сюди учнів. Щоби вони розуміли ціну нашої свободи. Там і слів уже не треба – просто прийти і подивитися… А це Павло Танигін із села Іспас. Місяць не дожив до 24-річчя. Загинув у 2022-му. Запам’яталося, як ми сиділи за одним столом на випускному. Він невисокий, але мужній, міцний. Усі його поважали. Теж пішов добровольцем..."
Василь Калинчук передчасно помер у рідному селі Бережниця Вижницького району внаслідок поранень, які отримав на Сході. Йому було 25 років.
"Такий скромний хлопчина, а такий відважний", – зітхає Василь Шило.
Вадим Навроцький – із Хмельниччини. До свого 29-річчя не дожив два тижні.
"Його тітка тут служила в прикордонному загоні. Після закінчення ліцею вступив до Національної академії Державної прикордонної служби України. Служив прикордонником. Влітку 2024 року росіяни прорвалися у районі Вовчанська на Харківщині. Вадим був серед тих перших прикордонників, які прийняли бій і загинули", – каже Василь Миколайович.
Загинув у день свого 30-річчя
Віталій Кузик – із села Слобода-Банилів Вижницього району, 25 років. Служив прикордонником за контрактом. Загинув у вересні 2023 року під час артобстрілу на Донеччині.
"Я його часом зустрічав у місті, він винаймав квартиру на бульварі Героїв Крут. У нього також була ця військова жилка, пішов добровільно. Серед наших випускників узагалі багато добровольців", – провадить учитель.
Богдан Михайлецький – із села Банилів на Вижниччині. Загинув під час удару авіації в Запорізькій області у 2023 році. До 21-річчя йому залишався один день...
"Такий був веселий, цікавий. Вступив до Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного у Львові. Відразу після випуску відправився на південь країни. Гідний хлопець був", – продовжує оповідь полковник, вдивляючись у світлини на стіні.
Сергій Андрущак зі Сторожинця мав 28 років, коли загинув у Покровському районі на Донеччині.
"Він був дуже патріотично налаштованим. Навіть зошит і щоденник у нього були зі Степаном Бандерою. На жаль, смерть не обирає. Але в тому й мужність, що ти ризикуєш, попри страх, і готовий віддати життя за свою країну", – зауважує Василь Шило.
Серед загиблих випускників – учасниця бойових дій, чернівчанка Анастасія Горбачова. Загинула у 32 роки від вогнепального поранення у Маріуполі у 2015 році.
Також 34-річний чернівчанин Віталій Маковійчук. Загинув у жовтні 2022 року, захищаючи країну.
Віктор Молоч із Чернівців загинув у квітні 2024 року. Йому було 36.
А ще Віктор Домітращук із села Годилів. Загинув у день свого народження, восьмого січня 2023 року, у місті Часів Яр, виконуючи бойове завдання. Того дня йому виповнилося 30 років...
У військово-спортивному ліцеї зараз навчається 140 учнів, розповідає директор Руслан ФЕДЮК.
До шістдесяти відсотків учнів після закінчення ліцею зазвичай вступають до вищих військових закладів.
"Виховання патріотизму у нас закладено в першооснову. Якщо порівнювати з іншими закладами, то в нас у рази більше приділяють уваги предметам із військово-спортивним спрямуванням. Наприклад, вивченню "Захисту України" у звичайній школі виділяють дві години на тиждень, у нас – п’ять. Наші учні мають навички поводження зі зброєю, знають, як її розібрати, зібрати, стріляти. Вони її не бояться. Зараз, у час війни, це особливо потрібно", – каже Руслан Федюк.
Читайте новини "МБ" у Google News | Facebook | Telegram | Viber | Instagram
