На сцені Чернівецького драмтеатру відродили оперу Дмитра Бортнянського "Креонт", яка понад два століття вважалася втраченою. Це справді історична подія не лише для Чернівців, а й для світу.
Перший показ відбувся вчора, 3 жовтня, повторний запланований на 5 жовтня, пише molbuk.ua.
У залі драмтеатру був аншлаг. Квитки на перший показ розкупили ще задовго до прем’єри.
Перед початком директор театру Іван Бутняк закликав глядачів вшанувати пам’ять диригента Володимира Шнайдера, який свої останні дні працював саме над "Креонтом". Він раптово помер на 40-му році життя, так і не дочекавшись власної прем’єри.
Цікаво, що світова прем’єра опери відбулася саме у 120-річчя Чернівецького драмтеатру імені Ольги Кобилянської.
Для тих, хто не мав змоги потрапити на оперу, на великому екрані, встановленому на Театральній площі, відбувалася пряма трансляція. Ще за пів години до початку тут зібралися десятки людей, і навіть погана погода не розігнала поціновувачів мистецтва.
На жаль, показ тимчасово призупинила повітряна тривога. Попри це, глядачі дочекалися її завершення й таки змогли побачити щасливий фінал "Креонта".
Після завершення зал вибухнув оплесками, які лунали ще кілька хвилин.
Герман Макаренко, диригент-постановник світової прем’єри опери Дмитра Бортнянського, каже:
"Опера неймовірно складна для виконання, адже це стиль класицизму. Саме в цьому стилі писали Моцарт і пізніше Бетховен. І саме цей стиль ми бачимо у Бортнянського. Вокалісти мають володіти не тільки чарівним тембром, а й філігранною технікою. Це своєрідне випробування".
За його словами, виконавців підбирали передусім за професійними параметрами.
Також Герман Макаренко зазначає, що під час підготовки опери виникало чимало труднощів, проте основними були три:
"Передусім – виконавський склад. Друге – декорації. І третє – режисерська постановка. Тому що мені, як диригенту постановки, довелося вперше інтерпретувати цей шедевр, читати ці унікальні ноти, які, завдяки пані Ользі, ми можемо сьогодні повертати людству. А пану Івану, режисеру-постановнику, довелося вперше оживляти ці образи.
Ми зробили світову прем’єру в концертному виконанні минулого року. Тобто музику ми оживили. Але опера без сцени, декорацій та костюмів – це напівопера".
Після анонсу прем’єри виникали сумніви, чи можливо поставити оперу такого масштабу у Чернівецькому драмтеатрі, адже багато хто вважав, що його сцена для цього не призначена.
Пан Герман розвіює міф: "120 років тому, коли побудували театр, однією з умов для директора була постановка саме опер".
Засновник Земляцтва Буковини у Києві та один зі співавторів проєкту Микола Проданчук каже:
"Я, як чернівчанин, доклався до того, щоб саме в Чернівцях, саме в нашому театрі поставили оперу “Креонт”. Бо професорка Шуміліна знайшла ноти – і це неймовірно: 250 років про цю оперу ніхто не знав.
Те, що вона з’явилася саме зараз, також символічно. Адже нині час, коли українці доводять світу, що ми – нація, а не населення і не окраїна імперії. А Бортнянський передбачив це ще 250 років тому".
Частину костюмів для опери шили майстрині в Києві, а частину – для хору та мімансу – виготовили майстрині Чернівецького театру.
"Для мене головним натхненням було те, що ця опера має щасливе завершення. І в цьому я побачила метафору до того, що зараз відбувається в Україні: боротьбу за власну незалежність. Надзвичайно драматично, але ми всі прагнемо перемоги, прагнемо щасливого кінця. Я намагалася втілити цю ідею в костюмах", – зазначила художниця костюмів Анна Духовична.
Музикознавиця Ольга Шуміліна, яка й віднайшла втрачену оперу, усміхаючись розповідає:
"Я не шукала оперу Дмитра Бортнянського, бо я фахівець із дослідження творчості Максима Березовського – його старшого сучасника і колеги. У Березовського є опера “Демофонт”, яка досі не знайдена. Власне, я її й шукала, але натрапила на “Креонта”.
Про неї знала, що вона вважається втраченою, адже в усіх довідниках і навчальних посібниках написано: Бортнянський автор шести опер, а перша – втрачена.
Було відомо, коли вона написана і коли поставлена, але не було жодного матеріалу. Я переглядала каталоги державних бібліотек, зокрема й у Португалії. І натрапила на цю оперу випадково – Березовський і Бортнянський йдуть поруч у каталозі, обидва на “Б”. Я зв’язалася з архівом, щоб отримати дозвіл приїхати й скопіювати оперу.
Привізши її в Україну, ми познайомилися з паном Германом Макаренком, який узявся за роботу над партитурою – спершу для концертного виконання, а згодом і для сценічного".
Нагадаємо, що раніше ми розповідали про роботою над постановкою опери.
Читайте новини "МБ" у Google News | Facebook | Telegram | Viber | Instagram
