Він говорить спокійно, ніби розповідає не про війну, а про звичайні будні. Про напружену ситуацію в Торецьку, дні й ночі в сільській хаті без підвалу, коли ти відрізаний від світу і єдине, на що можеш розраховувати, – це очі дрона в небі. Із бійцем полку поліції особливого призначення "КОРД" (стрілецький), на псевдо Лєвий, ми познайомилися в одному із госпіталів, коли їхали на Схід. Поранення Лівий отримав під час виходу на позиції, евакуйовуючи загиблого побратима.
"МБ" він розповідає про перші виходи, службу на передовій і побратимів.
– З 2022 року я пішов добровольцем у батальйон "Миротворець". Так і залишився там служити. Згодом батальйон реорганізували, і вже на його основі створили полк "КОРД" (стрілецький). Ми відбули навчання та бойове залагодження, а згодом поїхали обороняти Торецьк. Вперше на позицію ми зайшли у січні 2025 року. Тоді в місті ситуація була вкрай напруженою. Наші завдання були стандартні: безпека та оборона. Ми мали не пропустити противника, – розповідає Лєвий.
За словами спецпризначенця, у місті Торецьк обстріли не припинялися й на секунду.
– Постійно працювали міномети, КАБи лягали зовсім поруч. Наша позиція розташувалася у звичайній сільській хаті. Вибухало буквально біля неї. З часом до цього звикаєш настільки, що вже й не відчуваєш, що перебуваєш під постійною загрозою. Це високий психологічний тиск. Щоби трохи розвантажити голову, я займався спортом просто на позиції. Знайшов металеві труби і почав тренуватися. Спорт рятує. Перші спроби ротації не вдалися через щільність ворожих обстрілів. Як наслідок, я пробув на позиції 11-12 діб. Їжу й воду нам скидали з дрона, – згадує Лєвий.
"Має бути той, хто веде за собою"
Не зламатися в таких складних умовах допомагає підтримка тих, хто поруч, та самодисципліна.
– На позиціях бояться всі. Це нормально. Ми з побратимами сиділи разом на одній локації, спілкувалися. В один момент біля вікна впала граната. Спершу подумали, що почався штурм. Звісно, усі злякалися, але потім з’ясувалося, що то був лише скид, і заспокоїлися. Один із командирів казав: якщо в команді хоча б в однієї людини починається паніка, команда руйнується. Паніка може з’явитися у будь-кого, але має бути той, хто не панікує і веде за собою. Тоді інші заспокоюються і розуміють, що потрібен кожен. Якщо ж запанікують усі, тоді буде біда, – каже Лєвий.
Про поранення спецпризначенець говорить без емоцій, але видно, що саме цей епізод став для нього одним із найважчих. Поранення сталося під час виходу на позиції для евакуації загиблого побратима. Операція, яка вимагала кількох спроб, відбувалася в умовах постійної загрози.
– Ми заходили вночі через п’ятиповерхівки, сиділи в підвалах. Це було, як у фільмі жахів. Коли відчиняються двері під’їзду, ти просто біжиш у хаос. Уночі в окулярах нічного бачення ти йдеш і виконуєш завдання. Тебе можуть побачити будь-звідки. Перший вихід був невдалий, довелося повертатися. Наступного дня ми змогли евакуювати загиблого побратима на псевдо Віскас. Відходячи, я отримав два кульові поранення, – розповідає Лєвий.
Зараз Лєвий лікується, переніс низку складних операцій. Нині основне його завдання – відновитися.
Але навіть у лікарняній палаті він залишається спецпризначенцем із тією ж внутрішньою дисципліною й відповідальністю за своїх. Бо для "КОРДу" служба не закінчується пораненням — вона просто переходить в інший етап.
Нагадаємо, раніше ми розповідали історію майора поліції полку особливого призначення КОРД (стрілецький) Євгенія Пухкого.
Читайте також: КОРДівець із Буковини здобув перемогу на чемпіонаті України з жиму лежачи
Також ми писали репортаж про те, як тренуються спецпризначенці КОРДу на Буковині.
Читайте новини "МБ" у Google News | Facebook | Telegram | Viber | Instagram
