Богдан Андрейчук – військовий, який пройшов непростий шлях від мирного життя до жорстокої реальності війни. Буковинець добровільно пішов боронити країну в перші дні повномасштабного вторгнення. Пройшов важкі бої, отримав тяжке поранення - втратив ліву ногу. Тепер продовжує боротьбу – тепер за власне відновлення. Його історія – це розповідь про силу духу, витривалість і віру в майбутнє.
Про це пише molbuk.ua
Від цивільного життя до війни
Як опинились на рубежах війни? Це був ваш вибір чи мобілізація?
На той момент не задумувався, це був свідомий вибір. Пам'ятаю, як в Чернівцях пролунала повітряна тривога вперше, то було як ніби тривожний знак, що змусив діяти. Я відразу зрозумів: треба йти обороняти країну. Став я добровольцем 28 лютого 2022 року. В цей день пішов до військкомату, я дочекався своєї черги ближче до середини дня. І після чого в мене залишилося всього дві години на збори.
Де ви проходили навчання, як виконували бойові завдання? Які моменти були найважчими на фронті?
Спочатку було три місяці навчання на Львівщині. Це були три місяці фізичних і моральних випробувань. Доводилося перевчатися, перелаштовувати свідомість. Будівельні навички тут не допомагали – все було інше, нове. Згодом опинився у 45 артилерійській бригаді, де виконували бойові завдання у різних напрямках. Це був ще один етап випробувань, але вже реальних, без підготовчих майданчиків.
Спочатку на Херсонському напрямку. Можу сказати, що тут один з найважчих моментів був, ходили з піхотою прикривали, щоб ніяка ворожа техніка в'їхала, коли був наступ. Після визволення правого берега Херсонщини, згодом на Донецькому напрямку, а саме Бахмуті, де пробули чотири місяці, це був справжній випробувальний період – постійні бої, ворожі обстріли, фосфорні бомби. Після чого на Харківському. Ми працювали проти ворожих танкістів, використовували джавеліни, працювали з гарматами. Кожен бій вимагав миттєвої реакції та витримки. Наш дивізіон розформували, то деякий час був на ротації, де займався розвідкою БПЛА. Це менш небезпечна, але надзвичайно важлива робота, яка дозволяє рятувати життя і допомагати нашим військовим діяти точніше та ефективніше.
Як отримали поранення кінцівки, чи пам'ятаєте саме цей момент? Як відбулась евакуація і що допомогло врятувати життя?
Отримав поранення 21 листопада 2023 року під Куп'янськом, що за 40 км від кордону. Спочатку не зрозумів, що сталось. Всі біжать, а я не можу. Відчуття було дивне, ніби все відбувається в уповільненому режимі. У нас був особистий автомобіль, який був конче потрібний як і для нас, так і для військового спорядження. Мені дуже пощастило, що була швидка евакуація, вважаю, що це врятувало життя.
Скільки часу триває процес відновлення? Як проходить лікування, і через які операції вам довелося пройти?
На цей момент займаюся відновленням м’язів за допомогою електрофорезу, тому що ще не повністю відчуваю кінцівку. Щодня даю навантаження, можна сказати, вчуся ходити заново. Переніс багато операцій, пов’язаних із протезуванням. Варіантів було декілька: можна було встановити поясний протез і вже давно ходити, але я прийняв рішення пройти остеоінтеграційне протезування. Для цього мені довелося наростити кістку від 4 см до 14 см, і зараз чекаю, поки вона остаточно затвердіє. Цей процес тривав п’ять місяців. Наразі ходжу в апараті зовнішньої фіксації на правій кінцівці, але щоб його зняти, попереду ще одна операція вставка пластини.
Разом з нашими лікарями працює австралійський лікар-травматолог, Мунжед Аль Мудеріс, який вже провів операцію з нарощення кісті. Весною він приїде що стосується титанового імпланту – остеоінтеграційного протезування. Саме зараз я проводжу збір на імплант.
Підтримка та допомога: хто поруч у складний момент?
Є люди та організації, які готові допомагати. Фонд "Шахтар" підтримав мене, перерахувавши 1 мільйон гривень. Це величезний внесок у моє відновлення. Загальна вартість операції – 52 тисячі євро, і наразі залишилося зібрати ще 240 тисяч гривень. Я також самостійно веду збір на Банку, і мене дуже мотивує те, що люди не залишаються осторонь. Звичайно складніше, це все-таки психологічні моменти. Турбують фантомні болі, мозок ще не може усвідомити, що ліва кінцівка відсутня, часом і болить. Рідні і друзі не дають опускати руки, допомагають рухатися вперед.
Як допомогти ветерану
Для підтримки Богдана у зборі на імплант:
Банка Monobank за посиланням.
Номер картки для збору: 5168752090038467
Авторка: Людмила Кушнір
Читайте новини "МБ" у Facebook | Telegram | Viber | Instagram
