Не можливо стверджувати, що причина всьому лише надмірний егоїзм Трампа. Європейський егоїзм перекласти всю відповідальність за свою безпеку на американців та на їх військову та ядерну потугу, також є тим тригером, що призвів до нинішньої ситуації. Хіба не Європа після агресії у Грузії, після анексії частини територій України у 2014 році толерувала путлера, торгувала із ним, розвивала спільні бізнес-проекти та бездумно наповнювала бюджет імперії, купляючи її вуглеводні. Ілюзії, що економічні стосунки переважать імперські інстинкти рашистського монстра, виявились не лише недалекоглядними, а і відверто злочинними, бо заохочували цього новоявленого друга Трампа, до все нових та нових завоювань і маніпуляцій, розпалювали апетити кривавого злочинця до все агресивніших дій.
Мені важко уявити, щоби президент Рузвельт називав Гітлера своїм хорошим другом, із яким у нього чудові стосунки. Виводити цього міжнародного злочинця із політичної ізоляції – це не просто стратегічна недалекоглядність, а фактично підігравання та обрання сторони цієї імперії зла ( за визначенням іншого великого президента США Рональда Рейгана). Чи ввійде Трамп в історію, як визначний миротворець, що примушує Україну фактично капітулювати перед забаганками кремлівського карлика, маю великий сумнів. Все ж комітет Нобелівської премії миру знаходиться у Європі. Тож така оцінка подібних " миротворчих " зусиль заслуговує не на схвалення, а навпаки на засудження.
Тож Європі потрібна сильна та безкомпромісна позиція по реалістичній оцінці ситуації і не декларативна, а політично -мілітарна єдність.
Економіка Європи, її науковий, промисловий потенціал дозволяє розбудувати потужну оборонну галузь, що на порядок перевищує спроможності московії, але для цього потрібно перебороти інстинктивний страх і дати цим бандитам жорстку відсіч. Бо із терористами та бандитами можна розмовляти лише даючи їм по пиці, а не улеслюючи компліментами.
Переконаний, що це улеслювання Трампом путіна, ще обернеться бумерангом проти США та їх не вельми освіченого у світовій та європейській історії президента. Із такою позицію він також претендує на реальну ізоляцію по-справжньому демократичних країн.
Спільна та принципова позиція старої Європи спроможна присадити нарцисизм Дональда Трампа та опустити його із надхмарних висот його самозакоханості та необмеженої амбіційності, а усім його союзникам на близькому Сході, Японії, Південній Кореї, Тайваню добре замислитись, чи надійні їх союзницькі відносини. Європі треба також переглянути свої стосунки із Туреччиною, бо на фоні реальних загроз із сторони рашки краще мати надійного союзника, ніж опонента.
Так, на якийсь час Європа та США можливо розлучаться по – французьки , поживуть окремо, осмислять свої відносини. Та Трамп не вічний і на його місце у Білому домі прийде хтось інший. А до цього часу Європі необхідно стати по-справжньому силою, з якою будуть рахуватися та прагнути мати стосунки.
Читайте новини "МБ" у Facebook | Telegram | Viber | Instagram
