Чи були у Чернівцях квартали червоних ліхтарів? Легальна проституція, жорстоке вбивство та бізнес на чужих долях. Про це розповів на своїй лекції доктор історичних наук Ігор Піддубний.
Про це пише molbuk.ua.
Таємне весілля і торгівля людьми
Мартін Полак став одним з перших, хто висвітлив тему проституції у Чернівцях. На нього посилаються багато дослідників та журналістів.
За словами Ігоря Піддубного саме в австрійський період на Буковині та Галичині встановлюється спосіб торгівлі людьми. Першими учасниками (тобто і жертвами й торговцями ред.) стають євреї. Мартін Полак пояснював це тим, що єврейська громада, бувши відносно закритою, дозволяла робити подібні дії, оскільки скарг і протестів навряд чи можна було очікувати. Жінок доставляли до Туреччини та Індії.
Ігор Піддубний
"Перша світова війна стала вибухом, який на певний час перериває цю торгівлю, але не заважає їй припинитися загалом. У міжвоєнний період вона була відновлена повністю", – зазначає Ігор Піддубний.
Вже в серпні 1930 року в одній з місцевих газет публікують замітку. У ній йшлось про те, що у Буенос-Айресі поліція викрила групу чернівецьких торговців людьми. Їх звинувачували у тому, що вони вивозили людей з Буковини та займалися грабунками.
Водночас популярним став термін "тихе весілля". Так звану церемонію справляли вдома. Жертву під виглядом дружини вивозили за кордон.
Торгівля жінками стала одним зі складників повсякденного життя. Тому якийсь час поліція не чинила спротиву таким діям, а Велика війна закріпила це ремесло за певною категорією людей.
Готель у Підзахаричі
Історик розповідає:
"У 1940-х роках обов’язковим для кожного готелю було ведення списків реєстрації постояльців. Якщо дивитися по тому списку, то в основному це чоловіки, жінок мало. Чому ми говоримо про готелі? Бо вони стають місцем, де проводять час у переважній більшості чоловіки. В тому числі можна знайти, що поселялися й самі чернівчани".
Легальна і таємна проституція
Час від часу поліція проводить рейди та виловлює жінок, яких намагається контролювати. Саме у міжвоєнний період у Чернівцях з’являється легальна і нелегальна (або ж таємна ред.) проституція. Було розроблено закон, що від легальної, держава повинна отримувати відповідний прибуток, таємна ж переслідувалася.
"Якщо переглянути ті протоколи, які збираються, ми бачимо, що основною проблемою стало поширення венеричних захворювань. Саме це й турбує поліцію", – пояснює дослідник.
Він демонструє протокол румунською мовою складений у 1920-х на жінку, яка займається таємно проституцією. У ньому – 11 пунктів:
"У публікаціях ми бачимо, говорять про те, що на вулиці О. Кобилянської були публічні будинки, з яких виходили повії й закликали гостей. Якщо передивитися повністю протокол, то бачимо лише одне – має бути певне обмеження. Якщо ти займаєшся цим ремеслом, то маєш двічі на тиждень з'являтися в лікаря. Якщо ж помічено ознаки захворювання, тоді йде мова про відсторонення від професії та обов'язкове лікування. Лікували виключно в центральній лікарні (Нинішня обласна ред.)".
Дослідник акцентує на восьмому пункті, який обмежує діяльність повій у місті.
Заборонено прогулюватися вулицями й площам, а саме: сучасна вулиця О. Кобилянської, частина Центральної площі, спуск від Головної до вулиці Б. Хмельницького, а також площа Святої Марії.
Проте пан Ігор зазначає, хоч центральна частина і була заборонена для роботи, вона все одно працювала. Повії мали право виходити на вулицю після 21:00 взимку та після 22:00 – влітку.
Реклама борделю могла здійснюватися кількома способами. Заборону на них перераховують у протоколі.
"Не можна робити голосну музику, слід завішувати вікна, а також забороняється з'являтися у вікнах голяка. Одинадцятий пункт зобов'язує повію щотижня вносити на свій рахунок через поліційну касу 100 леїв. І це не податок, а формування її майбутньої пенсії. Тут вказується, що кошти будуть накопичуватися в банку на її утримання в старості", – зачитує історик.
Перелічені обмеження стосувалися лише дня і вечора. Вони втрачали свою дійсність після першої години ночі.
Повіям видавали спеціальні посвідчення. Історик демонструє одне з них, яке датоване 1926 роком. Зазначений порядковий номер 10362.
Вбивство, яке сколихнуло Чернівці
Про небезпеку даного ремесла свідчить випадок 1935 року, який сколихнув усе місто. Біля колишнього цегельного заводу, вулиця, яка виходить на Зелену в районі моста над залізницею, було знайдено частини людського тіла. Існує два описи цієї події. Перший – поліцейський, а другий, був даний у центральній бухарестській газеті.
Як виявилося, руки, голова і ноги, які були знайдені у проваллі, де брали глину, належали повії Міні Шустер. В справі, як писала газета "Універсум" підозрювали сторожа цвинтаря Наконечного, якого звинуватили у тому, що він намагався, вбивши повію, отримати людський жир, який у 20-30-х роках вважався засобом для лікування туберкульозу.
Також чоловіка звинувачували в тому, що він, бувши сторожем міського кладовища, продав череп студенту-медику за 10 тисяч лей.
29-річна Міна Шустер щезла зі свого помешкання 13 березня 1935 року. На той момент вона вже була колишньою повією. Захворювання на сифіліс призвело до того, що їй забороняли офіційно займатися проституцією, але вона деякий час робила це таємно.
Як зазначається у звіті поліції, жінка жила в основному з того, що жебракувала.
Період 1937 року дослідник називає часом розквіту проституції та сутенерства у Чернівцях. Це пов’язують з тим, що злодії не могли заробити навіть грабуючи когось заможного. Були навіть відомі поліції сутенери, які контролювали не одну, а більшу групу повій. У протоколах можна знайти випадки, коли у сутенерстві звинувачували подружжя, яке перетворило свою оселю на дім терпимості.
Після приходу радянської влади усі будинки терпимості було закрито, а велика кількість повій виїхала за кордон.
Читайте новини "МБ" у Facebook | Telegram | Viber | Instagram
