В день, коли життя українців поділилось на "до" і "після", повномасштабне вторгнення вплинуло не тільки на нашу реальність, але й завдало значного удару по психологічному стану. На його відновлення треба роки. Яким зараз є моральний стан українців, як внутрішньо-переміщені особи інтегрувались в новий соціум, що таке "синдром провини вцілілого" та як культура допомагає "загоювати" рани війни – в інтерв’ю з кандидаткою психологічних наук, психологинею благодійного фонду "Рокада" в напрямку гендерно-зумовленого насильства Наталією Цимбалюк.
- Яким Ви можете описати моральний стан людей зараз? Які головні психологічні виклики вони зустрічають? - Моральний стан людей зараз – тяжкий і виснажений, адже багато хто живе в умовах постійного стресу й невизначеності. Більшість людей зосереджені на виживанні, зокрема фінансовому, а сама бідність стає причиною депресії. Люди втомилися співчувати та переживати, що постійно виснажує їхні ресурси. Відчутно зросла тривожність і депресивні стани, психічне здоров’я значно погіршилося. Хтось звертається до таких захисних механізмів, як алкоголь чи психоактивні речовини, щоб підтримати себе.
Інформаційний дисонанс між реальністю війни і тим, що транслюють медіа, створює недовіру та ще більше напружує людей. Майбутнє для багатьох – невизначене. Люди не знають, як будувати своє життя та життя дітей. Усе це формує стан хиткості, втрати опори і контролю над своїм життям, а постійний стрес впливає як на психіку, так і на фізичний стан. З досвіду роботи з внутрішньо-переміщеними особами, багато хто з них від безвиході повертається з рідного міста назад в Чернівці і виглядають не просто виснаженими, а постарілими на кілька років.
- Основною діяльністю фонду є допомога внутрішньо-переміщеним особам: як вони інтегрувались в нове суспільство та як навколишнє середовище сприяло цьому? - Все по-різному. Люди, які завжди вели активний спосіб життя, працювали, шукали шляхи для розвитку, на новому місці продовжують цей стиль життя. Приїжджаючи на безпечні території, для того, щоб адаптуватися, відновити свій емоційний та психологічний стан і почати рухатись далі їм достатньо 3-6 місяців. Вони починають шукати нову роботу, релокують сюди свій бізнес, їздять під кулями, збираючи останнє обладнання, яке залишилося уцілілим. Не ставлять життя на паузу, а навпаки продовжують жити далі. Хтось вже не може працювати за попередньою спеціальністю, наприклад, на шахті, бо в нас просто їх немає в області. Проте вони намагаються навчитись чомусь новому, працювати та забезпечувати свою сім’ю. Люди ж, які звикли до інакшого - пасивного стилю життя, схильностями до залежностей, небажання щось робити, переносять таку модель поведінки на нове місце. Часто вважають, що їм всі щось повинні.
На жаль, більшість людей вже не зможуть повернутись в рідні домівки, адже повертатись просто немає куди. Їх будівлі, виробництва – або зруйновані, або захоплені нашим ворогом. Важко усвідомлювати, що все над чим ти працював своє життя, збирав кошти, обживав, створював затишок в один момент можуть просто забрати.
Підтримка наших людей надзвичайна. Коли сталась біда, всі відразу кинулися на допомогу. Мінімально – місцеві приносили банки з солінням та варенням та підкладали їх під двері, щоб люди відчували себе більш впевнено. Іноді приймати від інших допомогу та якісь речі ми не звикли. Українці ж звикли працювати та отримувати все своїми силами. Хто відкритий до допомоги – завжди міг її отримати.
- В період війни ми дізнались про так званий "синдром провини вцілілого". Наскільки поширена ця проблема у вашій практиці? - Люди звертаються за допомогою, адже нинішня ситуація, де всі ми змушені буквально виживати, створює постійне напруження. Навіть у відносно безпечних регіонах в людей немає впевненості в завтрашньому дні, що ще більше посилює стрес. Події останніх днів, а також дій ворога, як-от: тероризм, залякування, фейкові замінування чи поширення дезінформації, лише підсилюють цю напругу. Це додає відчуття небезпеки й тримає людей у стані постійного очікування нової небезпеки.
Психіка людини гнучка і певною мірою здатна до саморегуляції. Проте коли адаптаційні механізми вичерпуються, часто впоратися самостійно вже неможливо. Саме в цей момент важливо звернутися до фахівця, який може допомогти знайти стратегії подолання стресу та адаптації. За психологією катастрофи, коли людина потрапляє в ситуації, у яких ніколи не була раніше, її психіка просто не знає, як на це реагувати. Фахівець навчить виробляти свої стратегії, які допомагатимуть в таких випадках повернутись до реальності, підтримувати себе та знову "відчути землю під ногами".
- Чи може культура допомагати людям справлятись з труднощами в цей час? - Позитивний вплив культури та мистецтва на стан людини – є беззаперечним. Культура формує наше суспільство та визначає його цінності, задовольняючи духовні потреби, які займають важливе місце в житті людини після базових, як-от їжа, сон чи безпека. Навіть мінімальне мистецтво вже має вплив: створення затишку та краси в себе вдома, вміння гарно одягатись, говорити, співати. Це й стосується відвідування будь-яких культурних заходів, виставок, концертів, театральних постановок.
Мистецтво діє не лише на нашу свідомість, а й глибоко проникає у підсвідомість. Активує процеси, які важко уявити, але мають потужний цілющий ефект. Часто ви могли побачити, як люди плачуть на концертах чи виставах, кажуть, що так зцілюється душа.
Часто завдяки культурі, люди повертають собі відчуття безпеки. До прикладу, багато наших бенефіціарів в своїх рідних містах постійно відвідували театр і продовжують цей ритуал на новому місці проживання. Це для них є певним ритуалом, який повертає їх в свій звичний темп життя. Тож вплив мистецтва на наш емоційний стан справді можна назвати терапевтичним.
- Чи може мистецтво навпаки зашкодити? Часто є моменти, які можуть виступати тригером для людини. - Жанри, пов’язані з жахами, ненавистю, трагедіями чи іншими негативними емоціями, наразі не рекомендується переглядати. Психіка багатьох людей ще не повністю стабілізувалася і такі матеріали можуть лише поглибити їхній емоційний дисбаланс. Можна уявити ситуацію, як метафору зі столом, заповненим їжею: ми здатні з’їсти лише обмежену кількість, а решту залишаємо "на потім". Подібним чином наша психіка "запаковує" надмірний обсяг емоцій і переживань у своєрідні "контейнери", адже не може впоратися з усім одразу.
Протягом життя в нашій підсвідомості накопичуються незавершені переживання, що колись не були опрацьовані через відсутність ресурсу. У процесі стабілізації — самостійно або з допомогою фахівця — ці контейнери відкриваються. Проте ми ніколи не знаємо, що саме може в них виявитися. Це можуть бути як спогади про пережите насильство, так і травматичні епізоди з війни чи втрати близьких. Тригерами для "оживлення" таких спогадів може стати будь-який фактор: запах, колір, звук чи навіть фільмова сцена.
Важливо, щоб люди уникали контенту, який різко контрастує з їхнім емоційним станом у моменті. Якщо людина пережила важке горе, перегляд комедії може бути неприйнятним і навіть шкідливим. У стані травми чи депресії необхідно виходити з цього поступово: через відповідний емоційний перехід. Наприклад, якщо людина перебуває в пригніченому стані, перегляд занадто веселого контенту може викликати роздратування або поглибити її негативні переживання.
У таких випадках люди зазвичай інтуїтивно обирають контент, що відповідає їхньому стану, але є на тон вище за емоційним рівнем. Драми, мелодрами або медитативні твори можуть стати для них мостом до поступового вирівнювання емоційного стану. Такий підхід дозволяє людині поступово відновлювати баланс і рухатися до відчуття стабільності.
- Як люди можуть звернутись до Вас про психологічну допомогу?- Благодійний фонд "Рокада" надає широкий спектр психологічних та соціальних послуг для внутрішньо переміщених осіб (ВПО) та місцевого населення. Працюємо з різними категоріями людей, пропонуючи допомогу через фахівців у кількох напрямках: психологи (з питань гендерно зумовленого насильства та дитячої психології), соціальні педагоги, юристи та соціальні працівники. Наша організація спеціалізується на наданні психо-соціального супроводу, допомагаючи розв'язувати проблеми будь-якої складності. Крім того, ми проводимо групи підтримки, адвокаційні заходи та інформаційні сесії, сприяючи інтеграції людей в суспільство і підвищенню їх обізнаності щодо важливих соціальних проблем. Звернутись до нас можна зателефонувавши на номер гарячої лінії +38 067 337 65 68, залишити заявку на допомогу на сайті, або ж завітати в наш офіс за адресою вулиця Сімовича, 21а.
Авторка - Анастасія ГушулЧитайте новини "МБ" у Facebook | Telegram | Viber | Instagram
Учора, 22:43
0
634
