Поет та активіст проекту проти наркотиків Андрій Лоза не за чутками знає про небезпеку, яку несуть у собі наркотики. "Підсів" на наркотики Андрій досить рано – у 14 років. У такий спосіб хлопець проявляв своє бунтарство.
-Мені хотілося чимось виділитися, бути не таким, як усі. Мені дуже подобався Віктор Цой та фільм з його участю "Игла". Тож, захопившись наркотиками, я відчував, ніби продовжую грати головну роль у цьому фільмі.
Натомість, таке "захоплення" невдовзі призвело до сумних наслідків. Аби дістати гроші на чергову дозу, Андрій почав красти – став кишеньковим злодієм. За це і потрапив до колонії для неповнолітніх у Харкові.
Ув’язнення не вилікувало Андрія від наркозалежності. Адже на той момент він вже "заліз у систему": вкрасти – заробити гроші – отримати дозу.
Такий спосіб життя щоразу приводив молодого Андрія за ґрати. У в’язниці він перейшов на амфетамін та героїн. Наркотиків у місцях позбавлення волі, за словами А. Лози, вистачало. Тож позбутися цієї згубної звички в неволі не виходило. Зрештою, Андрій "відсидів" свій шостий термін - останній для себе, провівши загалом за ґратами шістнадцять з половиною років.
Під впливом свого тюремного товариша на прізвисько Бібліотекар ще у в’язниці Андрій захопився творами класиків світової літератури, зокрема Олдоса Хакслі та Альбера Камю. Тож на волі, підсумовуючи свій сумний досвід, чоловік почав розуміти, що живе неправильно.
-Від другого шлюбу в мене був син, для якого я був поганим батьком, адже бачився з ним лише тоді, коли був тверезим. А в періоди між "відсидками" це було рідко. Мені хотілося бути кращим батьком та… сином. Щоби мною нарешті почала пишатися мама, якій я завдав чимало горя, - каже Андрій.
Захоплення літературою, грамотне мовлення, позбавлене "фені" та
характерної жестикуляції, дозволило Андрієві спробувати себе в ролі журналіста. Спочатку йому запропонували роботу у спеціалізованій газеті "Плюс-мінус", а згодом він пройшов через ще три видання у Вінниці та Чернівцях. Разом із цим Андрій вирішив присвятити себе творчості та почав активно писати вірші.
-Тоді я зрозумів, що творчість здатна перемогти залежність. Наркотики дозволяли забути про весь негатив, який у собі накопичив, - каже Андрій.
Тоді ж Андрій знайшов кохану жінку, яка народила йому доньку.
Народження дитини остаточно зміцнило в Андрієві намір стати хорошим батьком та чоловіком. Він не хотів, щоби донечка бачила його коли-небудь під дією наркотиків.
-Мені стає бридко, коли уявляю себе "під кайфом" очима своєї дитини. Тож не маю права колись таке допустити ще, - каже А. Лоза.
Попри те, що від наркотиків Андрій відмовився давно, він цінує кожну хвилину своєї тверезості. Адже досі продовжує боротьбу із зіллям і не може визнати, що переміг остаточно. Каже – для відновлення залежності достатньо одного "зриву". Кожен наркоман, який зумів протистояти своїй залежності, підтвердить – жоден "кайф" не вартує однієї хвилини тверезості.
-Якщо описати коротко те, що відбувається у вас в голові під дією наркотиків – це морок та безумство. Нікому не бажаю пережити такі відчуття. Не існує безпечних наркотиків – будь-яке зілля веде лише до одного. Ви думаєте, що зможете в будь-який момент "зістрибнути", але це не так, - каже Андрій.
Нині А. Лоза став одним зі співавторів проекту "ТТ", назву якого його автори розшифровують, як "Твоя творчість – твоя терапія".
-Зброєю проти внутрішнього ворога як раз і є творчість, - резюмує колишній наркоман, а нині поет Андрій Лоза.
