26 квітня виповнилося 20 років з дня найбільшої техногенної катастрофи в історії людства – аварії на Чорнобильській атомній електростанції. Наслідки катастрофи і досі впливають на стан здоров’я людей. За офіційними даними, внаслідок аварії на ЧАЕС постраждало майже п’ять мільйонів людей. Колишній фельдшер чернівецької станції швидкої медичної допомоги Микола Костинюк був серед тих, хто евакуйовував із зони радіаційного забруднення перших потерпілих.
Коли вночі 3 травня 1986 року, саме на Великдень, до медиків станції швидкої допомоги Чернівців прийшов головний лікар із пропозицією поїхати у службове відрядження до Києва, люди, які погодилися, навіть не підозрювали, що вирушать до Чорнобиля.
– Головний лікар, яким тоді був Павло Мірюка, прийшов до нас о другій годині ночі і сказав, що надійшла термінова телефонограма, і потрібно відправити п’ять бригад у Київ на пожежу, – згадує колишній фельдшер станції швидкої медичної допомоги Микола Костинюк, який був серед перших медиків у Чорнобилі. – Нас поїхало 15 людей зі швидкої та 10 лаборантів і дозиметристів. О восьмій ранку ми вже виїхали з Чернівців, нам сказали, що будемо у Києві 5 днів, видали повністю нову апаратуру. Чесно кажучи, їхали з добрим настроєм, бо це була якась зміна обстановки. Коли о другій ночі прибули до Києва, нас зустрів міністр охорони здоров’я і розповів, що на Чорнобильській АЕС сталася пожежа, і потрібно вирушати туди.
Видали дозиметри
40-річної давності
Тоді людям, які їхали у Чорнобиль, жодного слова не казали про небезпеку. А лікарі швидкої, які евакуйовували важкохворих із Прип’яті та Чорнобиля, навіть не мали елементарних засобів захисту – лише звичайний білий халат і медична шапочка.
– Коли приїхали на місце, відпочили дві години і розпочали евакуацію людей за 30-кілометрову зону. Працювали по 20 годин на добу, – каже Микола Петрович. – По приїзді нам видали дозиметри ще 1945 року випуску. Вони мали вигляд ручки. Як поклали їх до кишені з позначкою нуль, так вони і показували постійно нульовий фон радіації. Ніхто досі не може сказати, які ж дози радіації отримали люди з перших партій ліквідаторів.
Жодного відчуття небезпеки не було, лише вражали Миколу Петровича величезні черги транспорту, довжиною 3-5 кілометрів, – до Чорнобиля їхали машини з цементом, а з Чорнобиля – автобуси з людьми.
– Люди, особливо старшого віку, не хотіли виїжджати, їх запевняли, що це лише на два-три дні. Ми теж у це вірили, тому й самі заспокоювали і переконували людей про нетривалість поїздки, – розповідає чоловік. – Загалом місцеве населення ставилося до нас дуже гостинно. Ми, окрім евакуації, також обслуговували людей у навколишніх селах. Іноді бабусі просили виміряти дозу радіації у молоці або редьці. Щойно підносили дозиметр, він починав голосно пищати, але все одно ті продукти їли.
Коли робили огляди, давали людям для профілактики йод, пояснювали, що треба випивати по одній чайній ложці на день. Та старші люди часто перевищували дози, тому почалися отруєння йодом, і його заборонили видавати.
Від радіації встановили
червону стрічку
– У Чорнобилі я побачив маленький комунізм. Потрібно хліба – ідеш і безкоштовно береш його в магазині, безкоштовні газети, безкоштовним був навіть бензин – наливали його на заправках стільки, скільки просили.
Ті десять днів, коли був у Чорнобилі, виявилися дуже спекотними, температура повітря у травні – 35 градусів тепла. Пам’ятаю, їхали поблизу річки, вирішили скупатися, без жодних думок про небезпеку зайшли до води.
Про малоінформованість людей свідчить ще такий випадок – вивозили людей із радіаційних зон в один із санаторіїв за межею 30-кілометрової зони. Йдемо, а там двометрова доріжка переділена червоною стрічкою. Коли поцікавилися, що це таке, нам відповіли, що по одній частині доріжки можна ходити, а на іншій частині – заборонено, бо там радіація. Ось ця червона стрічка і "рятувала" від радіації, – згадує Микола Костинюк.
Чорнобильське посвідчення дали лише через п’ять років
Замість п’яти днів, чернівецькі лікарі перебували у Чорнобилі десять днів. Поверталися звичайним "пазиком", де навіть сидіти було важко. А вдома вже через кілька годин чекала робота.
– Машини, більшість обладнання залишили у зоні, – розповідає Микола Петрович. – Але одяг так і залишався на нас. Пам’ятаю, через кілька днів після повернення випадково потрапив до санепідемстанції і вирішив перевірити щитоподібну залозу. Потім провели біля мене дозиметром, який почав голосно свистіти, працівники тоді одразу почали випитувати, у якому районі я був на виклику. Пояснив, що в цьому одязі перебував у Чорнобилі.
Микола Костинюк навіть не думав, що через кілька років після повернення з Чорнобиля він у свої 40 років не зможе працювати, і доведеться йти на пенсію. Занадто часто почне боліти голова, серце, занадто швидко втомлюватиметься. Саме через стан здоров’я першим на швидкій допомозі отримав ліквідатора І категорії. Але зробили це лише 1991 року – дали чорнобильське посвідчення і медаль "За ліквідацію аварії на ЧАЕС", а до цього протягом п’яти років такого поняття, як чорнобилець, не було.
– Пам’ятаю, на четвертий день перебування у Чорнобилі у мене стався гіпертонічний криз, почував себе дуже погано. Тоді, у 35 років, не дуже звернув на те увагу, хоча до цього випадку у медичній картці був лише єдиний запис – ГРЗ. А тепер вже маю цілий "букет" хвороб на п’ять медичних карток. Коли приїхав до Львова вперше на лікарську комісію, з мене сміялися, що я такий молодий вигадую собі болячки, а коли обстежили, вибачалися. Діагнозів у мене десятки, а ось променеву хворобу ніхто так і не визнав, – скаржиться Микола Петрович. – А ще надзвичайно образливо, як до нас ставиться держава. Одна з пільг – безкоштовне лікування. А хто і кого зараз лікує безкоштовно? Мені кажуть, що за законом мені належить виписати ліки на п’ять гривень, за такі гроші я можу й сам купити.
На жаль, радіація продовжує впливати на здоров’я, і хвороб з кожним роком стає більше, а мені усього 48 років і ще хочеться жити.
Тільки факти
- Атомний реактор вибухнув о 1.23 26 квітня 1986-го року.
- Кількість радіоактивних викидів порівнюють із вибухами 500 атомних бомб, які скинули 1945-го на Хіросіму.
- В атмосферу потрапило 8 тонн ядерного палива зі 140 тонн, які містилися в реакторі.
- 31 пожежник загинув на місці вибуху через отриману величезну дозу радіації.
- Із вертольотів було скинуто 5 тисяч тонн різних матеріалів – від свинцю до піску і глини, щоби заблокувати викид радіоактивних речовин.
- До 2010 року бетонний саркофаг над четвертим енергоблоком повинні закрити новим сталевим дахом.
- Під бетонною оболонкою ще перебуває 200 тонн різних уламків, змішаних з ядерним паливом.
- Туристична поїздка в зону Чорнобильської катастрофи коштує 190 доларів.
офіційна статистика
Серед чорнобильців Буковини – майже 85% хворих
Стан здоров’я чорнобильців Буковини постійно погіршується. Серед цієї категорії кількість злоякісних утворень зросла майже вдвічі, а кількість випадків раку крові – у шість разів. Ці факти було озвучено на нараді у Заставні, яку організувала облдержадміністрація за участю обласних та районних служб, представників чорнобильських організацій.
На Буковині проживає понад 25 тисяч осіб, які мають статус потерпілих від наслідків аварії на ЧАЕС, із них понад 2,6 тисячі – ліквідатори, 287 евакуйованих із Прип’яті та понад 2,5 тисячі переселенців з інших районів відселення.
В області 14 сіл Кіцманського та Заставнівського районів, де проживають понад 13 тисяч дорослих та 6 тисяч дітей, мають статус забруднених радіоактивними викидами.
Як повідомив начальник обласного управління охорони здоров’я Святослав Малиш, 2005 року серед чорнобильців було 84,4% хворих, число злоякісних новоутворень зросло з 42,4 на тисячу мешканців 2004 року до 70,1 – 2005-го. За цей час у шість разів збільшилася кількість випадків раку крові.
Із початку 2005 року повністю ліквідовано заборгованість минулих років за усіма бюджетними програмами соціального захисту населення, потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи. 2005 року в область надійшло 8 млн 550 тис. грн, або 100% від запланованого обсягу фінансування. На сьогодні вже профінансовано 2,9 млн грн (або 100% від запланованого обсягу) на виплату компенсацій та допомогу чорнобильцям.
