Фото molbuk.ua
Він – військовий із Одеси, який втратив на фронті ногу. Вона – керівниця фірми в Чернівцях, що виготовляє протези. Так і познайомилися. Невдовзі планують весілля, романтичну подорож до моря, сімейне життя і діток.
Свою історію закохані розповіли molbuk.ua
Проповз двісті метрів мінним полем
32-річний Руслан ПІЧКУРОВ служив у роті РЕБ 154 окремої механізованої бригади. Займався виявленням і знешкодженням ворожих дронів. Підрозділ перебував на бойовому завданні на Харківщині. Хоча воїни були в лісі, над ними постійно літали російські безпілотники. Щойно запримітили скупчення наших, відразу почали обстрілювати артилерією та мінометами. Русланові мінометним уламком відсікло ногу, іншу поранило.
Руслан Пічкуров/ Фото із фб-сторінки Руслана
"Нога разом із берцом відлетіла на два метри. Дивлюся: Боже, так це ж моя нога! Підняв її, зняв берц, хотів забрати з собою. Думав, може, вдасться пришити. Та потім зрозумів, що це вже неможливо, і викинув. Так вона і десь там лежить на Харківщині", – зі спокоєм і навіть часткою гумору розповідає військовий.
Руслан просив товариша накласти йому турнікет, але той відповів, що боїться вигляду крові, і втік. Довелося самому собі накласти турнікети на обидві ноги.
"Мені було страшно, бо думав, що залишився без двох ніг. Стати не міг на жодну. На щастя, друга була просто поранена, згодом знову почав її відчувати", – каже.
Бійцеві в такому стані довелося двісті метрів повзти замінованим полем. Добре, що це був вересень, ще було добре видно, де закопані міни. Руслан повз уже прокладеним шляхом, де виднілися сліди побратимів.
"Перших п’ять хвилин я майже не відчував болю. Розумів, що залишився без ноги, але адреналін накривав настільки, що я був готовий бігти. Коли він минув, біль став критичним. Врешті виповз на дорогу і зітхнув з полегшенням: тут я вже був майже в безпеці. Шлях через мінне поле скоротив мені майже пів кілометра дороги.
Мене запхнули до буса й повезли до лікарні", – згадує воїн.
У Харкові медик, який уже всього набачився за роки війни, спокійно відреагував на травму Руслана: "Оце і все? Зараз ми кілька стіжків зробимо – і будеш бігати, як миленький".
"Катруся – дуже добра"
Далі була ще одна операція у Львові, потім – реабілітація на Буковині. Там побратими порадили воїну звернутися до місцевої фірми "Ортотоп", яка за кошти держбюджету виготовляє протези для людей з інвалідністю, зокрема військових.
"Хлопці дуже хвалили протези цієї фірми, тож я підписався на її сторінку в соцмережах. На той час в області влаштовували чимало заходів для ветеранів, походи на Говерлу та інші цікавинки. Я теж туди рвався, хоча ще було трохи рано. Хотів пошвидше отримати протез і долучитися. Готовий був уже мало не на руках підніматися в гори", – зізнається захисник.
Руслан роздобув у хлопців номер телефону директорки фірми – 31-річної Катерини СЕРБІН – і попросив її про протез.
Катерина Сербін / Фото з фб-сторінки Катерини
"Ми зробили замір 20 грудня, а вже 24-го він мав їхати в рідну Одесу відзначати Новий рік. Тож ми виготовили протез за три дні", – згадує Катерина.
Через кілька днів вона написала Русланові: запропонувала взяти участь у фотосесії для календаря, присвяченого військовим. Він погодився. І вже четвертого січня Катерина разом із фотографинею зустрічала його на залізничному вокзалі в Чернівцях. Там і провели фотосесію.
Відтоді часто перетиналися. Катерина запрошувала Руслана на різноманітні заходи для військових: пірнання в крижаній ополонці на Водохреще, прибуття ретропотяга, виїзди на природу. Під час однієї з таких поїздок вони зрозуміли, що між ними щось більше, ніж просто дружба. Почали зустрічатися. Стосунки спочатку не афішували, хоча довколишні й так здогадувалися. Варто було лише глянути, як пара дивиться одне на одного.
Фото molbuk.ua
"Катя – надзвичайна дівчина. Дуже добра. Таких, як вона, більше немає", – з ніжністю каже воїн.
Фото molbuk.ua
"Коли вперше побачила Руслана, подумала: "Боже, який він гарний!" – згадує Катерина. – Потім він зізнавався, що сприймав мене спочатку як ділову, успішну панянку, яка все тягне на своїх плечах. Для нього це було дивно, тому що в його розумінні найважчу роботу має виконувати чоловік".
"Водночас я зауважив, наскільки Катруся людяна, про всіх піклується. Це вражало, тому що в Одесі дещо інша ментальність. Там народ жорсткіший, кожен намагається вижити, як може. Ще до нашого знайомства хлопці, з якими перебував на реабілітації і яких протезувала її фірма, всі вуха мені про Катрусю проторочили. Вона багатьом подобається", – усміхається захисник.
Фото molbuk.ua
"Нам точно не буде соромно, як ми пройшли війну"
Закохані зустрічаються вже вісім місяців і сприймають одне одного як подружжя. Планують весілля і романтичну подорож до моря. А поки що ремонтують спільну квартиру в Чернівцях.
"Цю квартиру я купила сама ще два роки тому на зароблені в Україні кошти. Пишаюся цим. Бо я з дуже бідної сім’ї, як і Руслан. Ми звикли, що маємо багато працювати і всього досягати самотужки. Коханий займається ремонтом помешкання. Робить усе сам, причому так професійно, що не кожен майстер зуміє", – з усмішкою каже співрозмовниця.
"До війни у нас в Одесі була сімейна фірма, ми виготовляли меблі. Для нашої оселі також виготовлю меблі власними руками. Це зекономить чимало коштів. Адже ми порахували, що ремонт квартири обійдеться як половина її вартості", – зауважує Руслан.
Коли військовий відійшов на кілька хвилин, Катерина зізналася, що дуже ним пишається: "Руслан – моя гордість. Я завжди буду ним пишатися і розповідати нашим дітям, що їхній тато – герой. У моєму оточенні багато військових. Брат, друзі, тепер коханий... Вони для мене – найкращі. Гадаю, колись кожен постане перед питанням: а що він робив під час війни? І от нам із Русланом точно не буде соромно за те, як ми її пройшли".
Фото molbuk.ua
24 cерпня, на День Незалежності, Руслан зробив коханій Катерині пропозицію руки та серця. Він зробив це так, як і мріяла дівчина, - в оточенні ветеранів, в урочистій обстановці. Зокрема, під час Всеукраїнських спортивних змагань Be Strong серед ветеранів у Львові. На яких Руслан Пічкуров, до речі, здобув друге місце. Певна річ, Катерина відповіла "Так!"
Щирі вітання закоханій парі! Щасливих та довгих літ у мирній, незалежній Україні!
Фото molbuk.ua
Читайте новини "МБ" у Facebook | Telegram | Viber | Instagram
