Великодньої ночі світло не гасили, «щоби його бачили ангели»

Завтра – одне з найсвітліших християнських свят – Воскресіння Христове. Українці в усі часи святкували його, як годиться, – йшли до церкви, відвідували батьків і родичів, христосувалися.
У центрі паски вузькі і високі, а на заході – низькі і широкі
У кожному регіоні України форми пасок, які пекли на Великдень, були і досі залишаються різними. Якщо в Центральній і Східній Україні паски високі і вузькі – стовпчиками, то на Заході – низькі й широкі. Прикрашають їх хрестами, косами і шишками з тіста. У деяких регіонах випікали солені паски та ще й начинені яєшнею, сиром і шинкою, щоби паска "не була порожня".
Паски, крашанки та їжу, які сім’я мала намір споживати на Великдень, треба було освятити. Тому в старі часи вози панів прогиналися від фаршированих поросят, великих пасок, шинки, ковбас, сала, овочів і сметани. До Великодня господині обов’язково готували кендюх (фарширований коров’ячий шлунок), а також варили голову кабана, яку приправляли хроном і прикрашали маслинами. На вози також складали
бутлі з наливкою, горілкою, а також сіль і крашанки.
Не піти Великодньої ночі до церкви вважалося великим гріхом. Вдома залишалися лише немовлята та зовсім старі і хворі люди. При цьому світло у хаті не гасили, щоби "його було видно ангелам, які літають над оселями".
Спати Великодньої ночі також було небажано: "Хто засне святкової ночі, той проспить своє щастя".
Після служби Божої усі поспішали додому. У кожному регіоні існував свій звичай початку великодньої трапези. Однак найпоширенішим був такий: сім’я ставала перед іконами і молилася. Господар брав у руки велику тарілку з освяченою паскою та яйцями і тричі обходив стіл. Потім, повернувшись до ікон, розрізав на столі декілька крашанок і роздавав усім по шматочку зі словами: "Дай, Боже, ще й на той рік дочекатися світлого празника Воскресіння Христового в щасті і здоров’ї".
На Великдень також прийнято було відвідувати батьків, бабусь, дідусів. Входячи до хати, діти й онуки христосувалися з рідними, подавали крашанки, калачі, ковбасу, горілку. Обідати починали з яєць та пасок, а вже потім їли порося та інші делікатеси. Напитися цього дня вважалося великим гріхом.
У понеділок після Великодня хлопці і дівчата виходили на вулицю з відрами і обливали одне одного водою, тому й називали цей день "поливаним". Пізніше з’явився звичай обливати дівчат парфумами. Щоправда, дівчата могли відкупитися від обливання певною кількістю крашанок або писанок.
Люди сімейні у Великодній понеділок веселилися по-іншому. Чоловіки ходили вітати "попа, пана та один одного". Вони обмінювалися крашанками, випивали. Жінки теж не сиділи вдома, а йшли вітати "попадю, паню та одна одну". Із собою брали ковбасу, паску і наливку.