RSS logo rss  |  Вхід: Вхід в Молодий Буковинець
Головна | Війна з Росією | Допомога захисникам | ПРО ЧЕРНІВЦІ | Афіша | Історія успіху | Історія успіху Редакційна політика | Про нас | Підпишись Приєднуйся до читачів Приєднуйся до читачів Приєднуйся до читачів
  Новини: Чернівців | України | Світу | » Політика | » Економіка | » Культура | » Спорт | » Здоров'я | » Кримінал | » Життя | » Фото | » Відео | » Новини читачів |

Сім років тому 72-річний Георгій Стрілак з Кам’янки Глибоцького району здивував усю Україну: цей сивочолий і поважний дідусь прийшов до сільради з незвичним проханням – зареєструвати шлюб з 13-річною Євгенією. Шлюб, природно, не зареєстрували, а "діями" чоловіка негайно зацікавилася прокуратура. Тим паче, що юна дружина чекала дитину.
А сільські бабці безцеремонно нашіптували, що дитина не його…
Усе закінчилося щасливо: Женя народила дівчинку, і про цю незвичну пару не написав хіба що дуже лінивий столичний журналіст. Приїжджали до них і з програми "Без табу".
– Приїхали додому, забрали нас усіх, відвезли до Києва на зйомки до цієї, як її, Ольги Герасим’юк, – мружачись від щастя, розповідає Георгій Стрілак.
Зараз Георгієві Танасовичу 78 років, його дружині Жені – 20. Донечка Анжела ходить до школи ("Друга у класі за успішністю!"). А найголовніше – нещодавно у них народилася друга донечка – Олеся.
Другу дитину вирішили народжувати свідомо
– Майстрували на хлопця, а вийшла дівка, – сміється Георгій Танасович. – Видно, недомайстрували.
Другу дитину подружжя вирішило народити свідомо. Жодних "так вийшло", як то буває у розніжених міських молодят. 78-річний пан Георгій не вагався жодної хвилини: "Мені здається, самому було би сумно. А так – крик, плач, сміх…." Зараз рожевощокій Олесі вже 9 місяців, і вона із захопленням дивиться на чоловіка, який за віком годиться їй у прадідусі: "Та-та".
Господар каже, що останнім часом почало боліти серце. Хотів лягти в лікарню, але відклав, бо ще стільки усього по господарству слід зробити. А тут ще й весна настала.
– Мені вже заздрили декотрі жінки у селі і в Глибокій. "Як це у тебе вже друга дитинка, а ми першу не можемо народити?" – запитують, – не без гордості розповідає Георгій Танасович.
А щодо дітей... Діти – це щастя. Я сам з багатодітної родини – семеро нас було у батьків. Але зараз залишилося із братів лише двоє. Чому так рано помирають люди – не розумію. Я тут на куті найстарший. Мені 18 квітня минуло 78 років. І якби не серце, ще гарно почуваюся. А так іноді хапає серце, що й паду. Лікар каже, що інфаркту нема, але серце слід лікувати.
Сказати, що народження дітей у цієї незвичної пари було шоком для традиційної Кам’янки – це не сказати нічого. Про історію їхнього знайомства пан Георгій згадує лаконічно:
– Була у мене хата, господарство, машина "шістка". Дружина померла від раку, тому шість років жив сам, господарював. Я навіть не помічав Жені, яка підростала по сусідству у багатодітній неблагополучній родині. Вона йшла зі школи, і куди? Удома не було ні на столі, ні під столом. Приходила до вуйка Дьордія. Так і познайомилися. Потім я забирав її з інтернату на суботу-неділю.
Готував і вставав уночі до немовляти голова сімейства
Візити до вуйка Дьордія закінчилися тим, що 13-річна Женя завагітніла. Захотіли побратися, але ж дівчина неповнолітня… Зачастили до обійстя з прокуратури і газет. Але це все вже у минулому. 14-річна Женя народила здорову дівчинку – Анжелу.
– З першою дитиною я усе робив сам, – пригадує Георгій Танасович. – Женя ж сама іще дитина була – нічого не вміла. Вставав до малої уночі, годував із пляшечки розведеним коров’ячим молоком. Їсти також сам готував.
Женя за ці сім років змінилася. Вона у мене виросла. Коли 20 років минуло, стала мудрішою. Життя вже розуміє. А то була "пацанка" – у 14 років народила. Зараз нічого, коби не гірше. Навчилася готувати. Мої улюблені голубці, наприклад. А ось зовні така сама – яка була худа, така і є.
Народила за допомогою кесаревого розтину. Вдруге сама напросилася, а вперше лікарі вирішили не ризикувати. Встигає впоратися з двома дітьми. Мусить – куди подінешся.
Не звертає уваги подружжя і на людські язики.
– Скільки про нас усілякого говорили, – каже Женя. – Сусіди в селі казали, що це не його дитина, бо у мене рідня така і я така. І зараз казали, що друга дитина не його, а від когось з моєї роботи. Я ж пішла працювати після народження Анжели. Та я не звертаю уваги на ці балачки, бо правду знаю і Георгій знає. Були такі, хто нас підтримав. Рідні, знайома з роботи. Мама моя, коли була жива, дуже тішилася, що я житиму з порядним господарем, буде кому захистити.
Живуть Стрілаки разом вже сьомий рік.
– У житті різне буває, – зізнається Георгій Танасович. – Женя має трохи молодечі звички. Її лише спробуй "підпалити". Якби я був на 20 років молодшим, не терпів би такі сварки і нервувався, а зараз дивлюся на усе спокійно. Та й Женя, на щастя, довго не тримає гніву, як ті, що тижнями не розмовляють один до одного. А вона повернулася, коли я щось сказав, – і вже й посміхається.
Не треба ні на кого дивитися. Балакали ж усяке – що я погано вчинив, що вона зовсім молода. Ми на це не зважаємо. Живемо щасливо. Ви лишень гляньте на Олеську – яка лялька. Повних 10 кілограмів має, а їй лише
дев’ять місяців. Боюся за дружину. Я не раз розмовляю з нею: "Я згасну, а ти залишишся. Дивися, щоби біля хвіртки двоє-троє не чекали". Вона дає клятву, що такого не буде.
Вона мене береже, хвилюється. Коли бачить, що зі мною погано, не маю що сказати – дбає. Навіть не думав, що вона буде такою уважною.
Тепер хочу відправити її на навчання до автошколи. Рік тому ми поміняли стареньку "шістку", яка прослужила 30 років, на німецький "Варбург". Тягне добре. Нехай Женя вивчить, як передачі перемикати. Мені вже важко далеченько їздити. Вік.
До в’язниці потрапив через родича
У Георгія Стрілака за плечима – непросте життя. Народився у сім’ї середняків, де було семеро дітей. Під час війни його забрали на фронт. Служив у 375-му запасному полку, біля гармати, навідником. Для молодого солдата війна закінчилася швидко – відразу ж після прибуття на фронт його легко поранили. Лікувався у Воронезькій області, у місті Борисоглєбську. Відразу з госпіталю повернувся до рідного села. З першою дружиною (до слова, вона нині також живе у Кам’янці) у нього не склалося – жили десять років у сварках. Потім покинув її, одружився вдруге. Коли Георгій Танасович згадує другу дружину, яка померла дев’ять років тому, на очі у нього навертаються сльози, а голос тремтить від болю. "Ми з покійною, – каже Георгій Танасович, – удвох збудували хату, купили машину, нажили добра".
Довелося навіть у в’язниці сидіти.
– П’ять років отримав за мішок буряка за сталінських часів. Коли я віз буряки з колгоспу, охоронець упізнав мене. Відправили у тайгу – в Комі. Один охоронець, який зробив таку послугу, вже помер, а другий живий. Але ми не сходимось. Він тримає мою двоюрідну сестру, аби здоровий був. Посадив мене. Бог не такий, як люди: Сталін дав дуба, і за рік мене звільнили.
Коли до в’язниці потрапив – узяв усе на себе, а той, що мене посадив, – живе, але гірке його життя.
Секрет чоловічого довголіття – кроляча печінка?
Охочий до бесіди Георгій Танасович враз замислюється, коли запитуєш його про таємницю чоловічого довголіття. Із приємністю розповідає, що деякі жінки йому заздрять: "Аякже – стати татом у 78!". Але віднайти у своїй біографії чи способі життя щось особливе не може.
– Я полюбляю м’ясо, але їм його помірковано. Дуже перченого не люблю. Не п’ю давненько 100 грамів. Курив лише після армії. Не п’ю сирого молока.
Згадав! Я 24 роки працював на бойні. Їв печінку регулярно роками. За 24 роки, напевно, з півтонни з’їв. Найбільше їв кролячу печінку.
Я по життю ні з ким ніколи не любив битися. На весіллях, бувало, дехто напився і пустив волосся до миски та й готовий. А я вип’ю максимум 150 грамів – і пішов у танок. Бувало, що кухарки розходилися, а я ще хотів танцювати. Музиканти декілька разів грали мені марш додому. Я веселістю вдався у тата. Може, десь у цих оповідях секрет.
– То, кажете, немає якогось особливого секрету?
Георгій Танасович лукаво посміхається.
– Що вам сказати? Сила і гадка є. Силу Бог дає. Гадка підтримує. Богу дякувати – дожив до таких років.
Видно, що я у Бога щасливий. Нікого ніколи не ображав. Зараз такий щасливий! Гляньте, які діти у мене… До 100 років не знаю, чи дотягну, але треба тягнути – діти ж малі зовсім.
Як би то дожити – не знаю. Слід менше нервувати, напевно…
Редактор: admin
4-05-2006, 18:59
Коментарів 0 Переглядів 3 348

Теги -

Фото ілюстративне

Всі відповідні служби виїхали на місця падіння уламків.

Художник Іван Салевич задонатив Віолетті суму на цілий дрон-камікадзе
• Новини партнерів
купити айфон 15 у Львові, ціни в Україні



Чому про гуманітарні швидкі допомоги з Італії мовчать фігуранти справи?

Швидкі допомоги нібито направили на фронт, але доказів цьому ніхто не хоче надавати
ВІДЕО Переглянути все відео

Живуть весело, дружно й ніколи не сваряться

"Країна Мрій" – це справжня казкова територія з сучасними атракціонами на будь-який смак. Тут є багато цікавого: велика батутна арена, лазертаг, лабіринт, інтерактив, ніндзя-парк, тарзанка та багато іншого. Для наймолодших гостей є спеціальна дитяча зона з атракціонами, адаптованими до їхнього віку.

Alterra School – це територія іншого навчання. Тут поєднуються академічні студії з проєктною діяльністю. Цінностями школи є демократичний підхід, екологічність та практичність. Тьютори школи здійснюють індивідуальний супровід кожної дитини. Допомагають школярам ставити цілі та досягати їх. Сприяють розвитку емоційного інтелекту та формуванню так званих soft skills у дітей.

Втомлюєтеся від нудного перебування в чергах для проходження медичного огляду? Ми маємо для вас відмінну новину! Тепер у Чернівцях доступна нова послуга - медичний огляд, який займе менше 30 хвилин!