«Краще поки що не можуть»: вболівальники з Буковини – про гру збірної України на Євро-2020

Євро-2020 закінчився перемогою збірної Італії над командою Англії в серії післяматчевих пенальті 3:2 (основний і додатковий час – 1:1). Крім того, це був чемпіонат, коли вперше в історії українська команда потрапила до чвертьфіналу, де програла Англії 4:0.

Що ж думають про Євро-2020 палкі буковинські вболівальники, йдеться у публікації "Молодого буковинця за 15-21 липня, пише molbuk.ua



"Ото футбол тоді був!"

Мешканці села Шипинці, що під Чернівцями, Сідонії Ходикіній зараз 72 роки. Жінка з юності була завзятою шанувальницею футболу. Вона вболівала за київське "Динамо" і не пропускала жодного матчу. У неї навіть був товстий зошит, куди вклеювала вирізки, записувала розклад та результати гри. І навіть зберігала там автографи топових тодішніх гравців "Динамо" – Йожефа Сабо, Анатолія Бишовця, Віталія Хмельницького. Ці автографи зірки радянського футболу їй поставили особисто під час відвідин Чернівців для товариського матчу з місцевою командою "Буковина".


Сідонія Ходикіна з братом Степаном Івасюком

"Я знала, що гравці "Динамо" зупинятимуться в готелі "Київ", а обідатимуть у ресторані "Дністер" на вулиці Кобилянської, – згадує пані Сідонія. – Ми з подругою кількох із них підстерегли біля входу в ресторан. Вони не відмовили, дали нам автографи, дуже ввічливо спілкувалися".

Фанатіти від футболу пані Сідонія почала ще на початку 60-их років, коли спостерігала за грою хлопців на сільському стадіоні. Спочатку приходила туди підтримати двоюрідного брата Штефка (Степана Івасюка).

З часом і сама втягнулася настільки, що почала знатися на багатьох тонкощах футбольної гри. А тут ще й київське "Динамо" перебувало у самому розквіті, грало так потужно, що дівчина спостерігала за ним, затамувавши подих. Тоді, на початку 60-их, такої розкоші, як телевізор, у їхньої родини ще не було. Тож Сідонія щоразу перед матчем за участю улюбленої команди сідала на велосипед і долала чотири кілометри в інший кінець села – до брата Штефка.

"Ото футбол був тоді! Які матчі, яка гра! – пригадує співрозмовниця. – А гравці – один від одного сильніші. Сабо, Бишовець, Хмельницький, Турянчик… На воротах – Рудаков… До кінця зберігалася інтрига, хто ж переможе: "Динамо" чи московський "Спартак". Був справжній дух суперництва…"

"До англійців м’яч наче магнітом притягувало"

Важливі матчі української збірної жінка завжди дивиться, відкладаючи всі домашні клопоти. Каже, то святе. І за Євро-2020 уважно спостерігала.

"Не є наша збірна такою сильною, як би того хотілося. Та цього разу фортуна повернулася до неї обличчям. Але все ж таки є прогрес у тому, що дійшли до такої високої точки. А за поразки їх не треба критикувати. Адже це спорт. Зрозуміло, що завжди будуть сильніші та слабші команди. Під час матчу зі Швецією українській збірній дещо пощастило, але й від себе вони зробили все можливе. Артем Довбик, який забив той вирішальний гол, – хороший, дієвий хлопчик. Гадаю, у майбутньому він зможе стати другим Анатолієм Бишовцем, який був кращим нападником часів СРСР. Гарно грає також Андрій Ярмоленко. Андрій Шевченко як гравець хороший, а от як тренер – не дуже. Я би не сказала, що за період, відколи він став тренером української збірної, вона почала краще грати", – ділиться спостереженнями Сідонія Ходикіна.


Щодо матчу з Англією, то тут жінка ще перед його початком була певна, що наші програють. Надто нерівними були сили.

"Тому що Англія є Англія. Вона сильна була і є. Наші не можуть її протистояти. Ще треба тягнутися до рівня англійців. Хоча могли все ж спробувати програти і не з таким розгромним рахунком. Мені здається, українські гравці чи то вже впали духом, чи якось розслабилися перед матчем із Англією. Не знаю, що на них подіяло, що вони так катастрофічно пропустили один за одним аж чотири голи. В англійців той м’яч наче магнітом притягується до ніг, усе чітко працює: один дає подачу, інший приймає. А в наших так чомусь не виходить, та й бігають трохи повільно. Хоча я за це наших гравців не хочу сильно критикувати, адже це спорт", – зауважує вболівальниця.



65-річний чернівчанин Богдан Серкіз став футбольним фанатом ще в часи чемпіонату світу в Англії у 1966 році. Відтоді жодного важливого матчу не пропускає. Любить англійську команду за те, що "вона показує справжній футбол". Таким, зауважує, і програти не соромно.

"Програти таким, як Англія, для нас нормально. Наша збірна виступила на Євро-2020 добре. Краще вона поки що не може", – вважає Богдан Серкіз.



25-річний чернівчанин Петро захопився футболом 15 років тому. Вже й дівчину свою Наталію підсадив на цей вид спорту.

"Під час матчу з Нідерландами була гідна поразка. А з Англією грали безвольно, і за цим реально було сумно та образливо спостерігати", – каже.

"Та в будь-якому випадку наших треба підтримувати", – переконана Наталія.



Читайте новини "МБ" у Facebook | Telegram | Viber | Instagram