Буковинка Ксенія ТКАЧУК до війни працювала у лікарні Сторожинця завідувачкою терапевтичного відділення та лікарем-гастроентерологом. Та з початком війни життя Ксенії змінилося. У 57 років жінка залишила рідну лікарню та долучилася до ТрО.
Про це йдеться у публікації "МБ".
"Допомогу звозили всі"
25 лютого Ксенія Ткачук вже була у військкоматі. Двох доньок не попереджала, лише потім сказала, по факту.
– Бути осторонь я точно не могла. За часів ковіду я перевелася в інфекційне відділення. Коли почалася війна, вирішила бути корисною на фронті, адже маю військову кафедру. У мене є дві доньки, про своє рішення їх повідомила вже по факту. 25 лютого я була у військкоматі, потім потрапила до ТрО. Відразу розуміла, що я як лікар повинна подбати про медикаменти, адже ковід нікуди не дівся, а крім нього, є ще сезонні захворювання. Та й чоловіки приходили різної вікової категорії. Тоді з ліками дуже допомогли волонтери, знайомі із-за кордону. Допомогу звозили всі. Згадую ті часи і дуже вдячна цим людям, бо ті ліки так були необхідні, – згадує Ксенія Ткачук.
"Наш батальйон неймовірно дружний"
Згодом підрозділ Ксенії відправили на бойове залагодження. Там лікарка навчала військових тактичної медицини та на рівні з чоловіками вдосконалювала свої знання. Після залагодження підрозділ поїхав на Донеччину.
– На той момент ми базувалися в Торецьку. Заїхавши на Донеччину, я була вражена, що окупанти стирають з лиця землі все. Руйнують будинки, позбавляють людей даху над головою, вбивають їх. У Торецьку я стала заступницею командира з морально-психологічного забезпечення та виконувала обов’язки психолога. Хлопці приходили з різними проблемами, інколи їм просто треба було з кимось поговорити, бо переживати ті події психологічно досить складно. Наприклад, коли ворожий танк під’їжджає дуже близько, або коли починається обстріл.
Наша психіка накопичує увесь цей негатив. Також я спілкувалася із родинами військових нашого батальйону. Мені найважче було говорити із матерями, бо я сама мама і можу лише уявити, як сильно ті жінки хвилювалися за своїх синів. Дуже важко військові переживають втрату побратима. Ввечері ми всі разом вечеряємо, п’ємо чай, спілкуємося, живемо, як одна сім’я, а наступного дня цієї людини вже нема. Це дуже складно… Наш батальйон неймовірно дружний, ми стояли і стоїмо одне за одного, – розповідає пані Ксеня.
Після Донеччини батальйон Ксенії Ткачук вивели на відновлення. Згодом він знову повернувся до виконання бойових обов’язків у Макіївку. І тут на жінку чекав ще один виклик. Вище керівництво призначило її начальником медичної служби, начальником медичного пункту батальйону.
– Дуже вдячна всьому складу медиків батальйону, за прекрасну роботу в евакуації та наданню медичної допомоги побратимам. Після трьох місячного перебування в зоні бойових дій, батальйон відвели на відновлення і начальником медслужби бригади запропоновано очолити медичну роту бригади, по суті, можна сказати з нуля. Звичайно, не було легко, адже потрібний людський ресурс кваліфікований, інвентар, техніка, але і це завдання було виконано, - підсумовує Ксенія.
Цього року Ксенії виповнилося 60 років, і жінка звільнилася із військової служби. Зараз Ксенія Ткачук повернулася на роботу в Сторожинецьку лікарню, але переконана, що з тилу буде допомагати війську.
Читайте новини "МБ" у Facebook | Telegram | Viber | Instagram
