Трійця й Вознесіння Господнє: у червні відзначатимемо два великі церковні свята

У червні відзначатимемо два великі церковні свята – Трійцю й Вознесіння Господнє. За новим церковним календарем цього місяця будемо святкувати Різдво Івана Хрестителя та згадувати апостолів Петра і Павла.

Пекли драбинки й "Божі онучі"

13 червня – Вознесіння Господнє

Це свято припадає на 40-й день після Великодня.

"У церквах цього дня відбувається урочисте богослужіння і ховають плащаницю до наступного року. До цього часу ще вітаються словами "Христос воскрес! Воістину воскрес!" – розповів отець Валерій СИРОТЮК. – Після свого воскресіння Христос ще 40 днів перебував на землі. Він являвся апостолам, навчав їх, що мають робити, коли він відійде на небо. Цей день треба присвятити молитві, піти до церкви, поставити свічки за померлих родичів".



За словами етнографа Миколи ШКРІБЛЯКА, зі святом Вознесіння пов’язано чимало народних традицій. З цієї нагоди подекуди випікали спеціальне печиво у формі драбинок, "щоб було по чому Христові зійти на небо". Інколи пекли поминальні паски та фарбували крашанки. Цього дня треба давати милостиню бідним, дітям-сиротам, бо така щедрість збереже мир в оселі.

Вважали, що на Вознесіння зілля набуває цілющих властивостей. Дівчата вмивалися ранковою росою, щоб зберегти молодість і красу. Це останній термін для посіву зернових та городини. За народними прикметами, гарна погода на Вознесіння віщує добрий урожай. Після Вознесіння вже можна купатися у водоймах.

23 червня – Свята Трійця, або Зелені свята

Трійцю відзначають на 50-й день після Великодня (звідси ще одна назва свята П’ятдесятниця).

– Свята Трійця – одне з 12 найважливіших християнських свят. Вона стверджує триєдиність Всевишнього Бога: Бога Отця – творця Неба і Землі, Бога Сина – Господа нашого Ісуса Христа і Бога Духа Святого, – розповів настоятель храму Преподобної Параскеви Сербської отець Микола СЕМЕЛЮК. – Коли ми ставимо на себе хрест, то промовляємо: "Во ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа…". Це свято вважають також днем народження церкви, адже тоді на апостолів зійшов Дух Святий, вони заговорили різними мовами й пішли до народів проповідувати вчення Христове.

– Ще з дохристиянських часів наші предки прикрашали своє житло зеленню, оскільки вважали, що вона захистить від злих духів, – каже етнограф Микола Шкрібляк. – На Зелені свята мав бути замайований кожен куточок подвір’я, стайні, обори, пасіка, ворота. Долівку в хаті встеляли чебрецем, полином, м’ятою, за ікони клали букети польових квітів, навіть попід стріху надворі застромлювали гілки. Троїцьку зелень зберігали й використовували для приготування лікувального купелю для маленьких дітей. Цього дня також поминали померлих: справляли на могилах панахиди, давали бідним дарунки за упокій душі.

Трійця вважалася дівочим святом. Цього дня дівчата ворожили на заміжжя: робили вінки з квітів та гілок і пускали їх на воду. Якщо вінок попливе – то дівчина скоро вийде заміж, якщо потоне – то довго ще дівуватиме. Хоча на Трійцю не справляли весіль, зате можна було свататися. Старі люди казали: "Якщо посваталися на Трійцю, а одружилися на Покрову, то буде щаслива, міцна родина".

Шукали цвіт папороті

24 червня – Різдво пророка Івана Хрестителя

Цей святий передбачав народження Месії, який врятує людство, хрестив Ісуса Христа в річці Йордані. Цього дня також відзначають народне свято Івана Купала, яке дійшло до нас із прадавніх часів.

– Наші предки вважали, що купальська ніч – чарівна. Тоді по землі ходять і людське щастя, і темні сили, – розповів етнограф Микола Шкрібляк. – Не лягали спали, бо нечистий міг заподіяти лиха в господарстві, зіпсувати корову чи коня. У купальську ніч, казали старі люди, рослини мають велику лікувальну силу. Тому йшли в ліс і на поле збирати різне зілля. Молоді жінки зривали трави для кохання – сон-траву, ромен-зілля, васильки.

Пригощалися мандриками та рибними стравами

29 червня – святих апостолів Петра і Павла

Петро і Павло були учнями Ісуса Христа. За те, що вони проповідували християнську віру, їх обох стратили. За вірну службу Господь дав Петрові ключі від раю.

– Колись на Буковині готувалися до цього свята: білили хати, наводили лад у господарстві, – розповів етнограф. – Вранці всією родиною йшли до церкви. Дівчата прикрашали голови вінками із польових квітів, а особливо червоними маками. Господині варили вареники із сиром, пекли мандрики, якими нібито харчувалися апостоли, коли мандрували світом. Цього дня відвідують рідних та друзів, пригощаються рибними стравами в пам’ять про апостола Петра, який був рибалкою. А ще його вважали покровителем пастухів. Недарма високі, з ніжними блакитними квітами стебла цикорію в народі називають "петровим батогом".

Після цього свята розпочиналися жнива. Казали, що апостоли Петро і Павло спостерігають за людьми, як вони працюють на полі. А потім парують так, щоб ті не померли від голоду: ледачій дівці дають роботящого хлопця, а працьовитій – лежня.

Читайте новини "МБ" у Facebook | Telegram | Viber | Instagram