До церквиці, яку відкрили у пульмонологічному відділенні лікарні швидкої медичної допомоги, сходяться на Богослужіння хворі усього закладу. Тут можна помолитися, поставити свічку, замовити Службу Божу за здоров’я. Священик править чотирма мовами: українською, польською, російською, румунською.
Церквицю розміщено у фойє відділення. Є тут навіть іконостас.
– Дуже добре, що тут є церквиця, бо вона допомагає хворим швидше одужати, – переконана пацієнтка відділення Марія. – Якщо лікарі лікують тіло, то священик – душу. А разом вони можуть сотворити диво.
– Це єдина капличка у нашій лікарні, – розповідає старша медсестра пульмонологічного відділення Елла КАМ’ЯНЕЦЬКА. – Щовівторка до нас приходить отець Віктор і править Богослужіння, на яке приходять хворі з різних відділень, навіть із обласного госпіталю інвалідів війни. Відкрили ми нашу церквицю кілька років тому. Наші працівники почали збирали ікони, підсвічники, статуетки, інше церковне начиння. Хворі почали приносити вишиті рушники, домоткані килими, хустки. Один чоловік, який часто у нас лежав, привіз розп’яття і дерев’яні підсвічники аж із Польщі. Двоє хворих зробили символічні дерев’яні ворота, а священик відтворив Хресну дорогу, виготовив іконостас. Хворі майже щодня замовляють Службу Божу за своє здоров’я. Якось одна жінка замовила Службу за свого важкохворого чоловіка під час операції. І він одужав. Часто бачу, як студенти, навіть іноземні, проходячи повз неї, хрестяться. У нашому відділенні – найнижча смертність у лікарні, видужують навіть невиліковно хворі. Може, завдяки цій церквиці.
– Я сама переконалася, що молитва і віра допомагають видужати, – запевнила Елла Михайлівна. – 2003 року перенесла обширний інфаркт, перебувала у реанімації кардіологічного диспансеру. Туди зайшов один професор-світило і сказав: "Ми, медики, допомогли вам всім, чим могли. А тепер просіть у Бога, аби він вам допоміг". Я почала молитися. Через деякий час видужала, змогла повернутися на роботу в свої 70 років.
Надія БУДНА
