Жоржета Харіна боїться виходити на вулицю і вже кілька місяців живе у квартирах чужих людей. Хоча свою домівку вона має, принаймні право на половину квартири. Все, що в неї зараз є – дві, своя та чоловіка, фотокопії договорів довічного утримання, паспорт та рахунок за телефон, де вже зазначено прізвище її опікуна Петра П.
Опікуни в житті подружжя Харіних з’явилися 2006 року. Тоді Жоржета Дмитрівна потрапила до лікарні, відвідувати не було кому: дітей немає, родини теж, а чоловік майже повністю втратив зір. Одна з медсестер почала приходити, цікавитися, то яблучко принесе, то водички… Так і уклали договір довічного утримання, тим паче майбутній опікун пообіцяв допомогти чоловікові з операцією на очі. Кожне з подружжя заповіло свою половину однокімнатної квартирки (загальною площею 30 квадратних метрів) на ім’я чоловіка медсестри Петра П. Тепер жінка цілими ночами плаче і нарікає: "Ні з ким не радилися, все відбулося, як у тумані, закрутили голову…"
Чоловік помер рік тому, вдова досі не знає, де його поховано
Рік тому Геннадій Харін помер, де його поховано, Жоржета Дмитрівна не знає, на час похорону опікуни відвезли жінку в село. Підопічну, за її словами, привезли до Чернівців тільки тоді, коли треба було отримати похоронні гроші. Вдові могилу чоловіка так і не показали. "Більше 20 років одружені були і не знаю, де він похований", – каже Ж. Харіна.
Після смерті Геннадія Харіна половина квартири стала власністю Петра П., а з пенсіонеркою оселилася студентка, донька опікунів.
З пані Ольгою вони познайомилися, коли Жоржета Харіна в черговий раз потрапила до лікарні.
– Вона три тижні лежала в лікарні, їсти їй ніхто не носив, хоч би ті опікуни картоплі підсмажили чи булку принесли, – згадує пані Ольга. – Її жінки з палати підгодовували. Постійно в одному й тому самому одязі ходила, вже санітарки її почали запитувати: "Чому опікуни чистий одяг вам не принесуть?" Трошки більше місяця Жоржета Дмитрівна жила в мене, шкода стало бабусю, такого ставлення до людини я не бачила.
У 99-ти випадках
зі ста договір вдається розірвати
Тепер Жоржета Харіна хоче розірвати договір довічного утримання, щоби дожити свої роки в спокої (хоча половина житла вже належить не їй). Вона запевняє, що Петро П. не виконував своїх зобов’язань за договором довічного утримання, адже мав забезпечити матеріальне утримання (харчування, одяг, необхідний догляд, ліки), яке оцінено в триста гривень щомісячно. "Я навіть не знала, що є ті триста гривень", – розповідає Жоржета Дмитрівна.
За словами правознавця Василя ІЛАЩУКА, звернень щодо розірвання договорів довічного утримання дуже багато, переважна причина – невиконання набувачем своїх обов’язків. Причому в 99-ти випадках зі ста договір вдається розірвати.
Працівники міського центру "Турбота" кілька разів свідчили під час судових розглядів щодо розірвання договорів довічного утримання, але, за словами директора центру Тетяни ЖИБЧИН, старенькі не завжди роблять висновки. Наприклад, одна з самотніх пенсіонерок, через суд розірвавши договір, вже через півроку уклала його з іншою людиною.
Марина КАРАСЬОВА
КОМЕНТАР
Василь ІЛАЩУК, правознавець, заступник голови облорганізації Всеукраїнської громадської організації "Правозахист":
– Законодавством чітко зазначено, що набувач зобов’язаний, у разі смерті відчужувача, поховати його, навіть якщо це не було передбачено договором довічного утримання. Крім того, матеріальне забезпечення, яке щомісяця повинно надаватися відчужувачу, підлягає грошовій оцінці і сума індексується в порядку, встановленому законодавством. Набувач не має права до смерті відчужувача продавати, дарувати, міняти майно, передане за договором довічного утримання, укладати щодо нього договір застави тощо.
Договір довічного утримання може бути розірвано за рішенням суду: на вимогу відчужувача у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов’язків, незалежно від його вини; на вимогу набувача. У першому випадку витрати набувачеві за утримання та догляд не повертаються, у другому (якщо договір розірвано через те, що набувач не може виконувати його умови через істотні підстави) суд, наприклад, може залишити за набувачем право власності на частину майна.
Тому рекомендую відчужувачам, якщо набувач не виконує зобов’язань за договором, звертатися з позовною заявою до суду. Якщо договір буде розірвано, відчужувач має право на повернення майна.
