Пенсіонер Михайло Дякур зібрав понад 100 тисяч гривень на будівництво церкви Святого Дмитрія в Привороках на Глибоччині. У селі є маленька Свято-Дмитрівська церква, збудована ще в ХІХ столітті. Але не всі охочі помолитися вміщаються в ній. Саме тому мешканці села 2002 року вирішили будувати нову святиню. П’ять років Михайло Дякур ходив буковинськими селами й збирав
кошти на будівництво святині.
– Збираю кошти з 2003 року, – каже 62-річний Михайло ДЯКУР. – Маю документ, який підтверджує, що кошти збираються для будівництва святині. Уже назбирав 107 тисяч гривень. У вдячність за це від громади села отримав грамоту та ікону Святого Михайла.
2002 року гроші, за згодою комітету церкви, почали збирати приблизно 20 осіб. Але того ж року залишився збирати лише я один. Треба мати підхід до людей, іти до церкви в певному селі, побути на службі, показати документ, отримати благословення.
Інколи в одному селі залишався на два-три дні. У Станівцях взагалі залишився працювати контролером, перевіряв лічильники. Священик попередив, що крім того, що працюю контролером, я збираю гроші для будівництва церкви в Привороках. Тоді за місяць у Станівцях зібрав три тисячі 600 гривень. Гроші ходжу збирати двічі-тричі на місяць. Різні суми вдається зібрати: і 40 гривень, і 100, і 200… А якось прийшов до Банченського монастиря до отця Михайла Жара. Після служби Божої він оголосив про мій приїзд. Тоді я зібрав дві тисячі 300 гривень. А 2006 року отець Михайло Жар подарував нам 23 тонни цементу, в квітні цього року отримаємо ще 30 тонн…
Уже залили фундамент для дзвіниці. Вона буде особлива, побудована в декілька ярусів. На верхньому ярусі розмістимо дзвони, їхній передзвін буде чутно на всі околиці.
– Це сьогодні я – касир церкви, – каже Михайло Дякур. – Однак у житті виконував різні справи. З дитинства працював кіномеханіком у рідних Привороках та в сусідніх Тарашанах, водієм у колгоспі, ще пізніше – електриком, начальником пожежної варти.
Усі в Привороках вболівають за будівництво храму. Всього комітет церкви підрахував, що люди принесли понад 940 тисяч гривень… Святиня готова зовні, усередині поштукатурена. Але ще є багато справ, на які потрібні кошти. Щоби збудувати дзвіницю, треба 100 тисяч доларів, намалювати ікони – 40 тисяч, вкрити підлогу настилом – 20 тисяч. Грошей не шкодують усі мешканці. Церкву плануємо відкрити восени 2010 року.
Один чоловік приїхав у село зі своїм трактором, працював ціле літо, але грошей за роботу не взяв – це більше двох тисяч гривень. Ще шість майстрів з іншого села працювали на будівництві церкви більше року. Ми забезпечили їх житлом та їжею.
Допомагали нам і з транспортом. Підприємець, родом із Привороків, Василь Чюляк та підприємець Микола Герман безкоштовно надавали транспорт. Це дозволило зекономити понад 80 тисяч гривень! Хочу наголосити, що дуже багато для будівництва зробив саме Василь Чюляк! Він дуже вболіває за нашу нову святиню!
Дуже мені хотілося, щоби церква була збудована за усіма канонами. Вхід у вівтар церкви повинен бути зроблений знадвору. Але люди почали зауважувати, що на це потрібно багато грошей. Тож разом із доньками я прокопав
землю й залив фундамент для зовнішнього входу у вівтар. Працювали день у день…
Валерія ЧОРНЕЙ
ДОВІДКА:
Зараз у Привороках стоїть старенька Свято-Дмитрівська церква. Церкву побудовано ще 1883 року. Спочатку вона знаходилася в селі Чагор. 1893 року її подарували в Привороки, оскільки в Чагрі звели нову святиню. 1924 року в селі з’явилася й дзвіниця. Вона також була подарована сусіднім селом. Стареньку церкву та дзвіницю у Привороках планують зберегти як історичну пам’ятку.
