У рубриці, присвяченій героям, які рятували людей під час повені, "МБ" писав про 20-річного студента національного університету, керівника гуртка водного туризму, кандидата в майстри спорту з водного туризму Дениса Лубчука. Хлопець разом із товаришами допомагав евакуювати майже 600 потерпілих. Працювати доводилося 12 годин на добу, часом по пояс у холодній воді. А у грудні минулого року Денис помер у віці 21 року від раку кісткового мозку.
Мама, пані Світлана,зі сльозами на очах розповідає про те, як поставилися медики до її хворого сина.
– Денис ріс здоровим, майже не хворів, – згадує матір. – Навчався на фізкультурному факультеті. У майбутньому мріяв стати тренером з водного туризму. Коли розпочалася повінь, Денис відразу кинувся на допомогу потерпілим. Я його відмовляла – боялася, що застудиться. Але він відповідав, що не може залишити людей у біді. І говорив, що якби люди подивилися на горе потерпілих, то стали би набагато добрішими.
– Денис скаржився на втому, але тоді ще його нічого не боліло, – продовжує пані Світлана. – А наприкінці вересня, повернувшись зі змагань, зізнався, що болить спина. Пішов до діагностичного центру. Там встановили неправильний діагноз. Через тиждень синові стало гірше, і він звернувся до обласної лікарні. Побачивши кремезного, здорового на вигляд хлопця, медики вирішили, що він намагається ухилитися від армії і відправили його додому за студентським квитком. Хотіли пересвідчитися, чи він справді навчається в університеті. Вже тоді Денисові було важко йти і він викликав таксі. Йому вже навіть важко було піднятися на сьомий поверх до квартири, тому батько кинув йому студентський із вікна. Після огляду Дениса направили до гематологічного відділення обласної лікарні швидкої медичної допомоги. Завідувач відділення сказала, щоби він приходив у понеділок (це саме була п’ятниця), бо у неї робочий день закінчився. Тоді ми звернулися до головного лікаря, і ставлення змінилося на краще. Оглянули і сказали, що треба лягати в онкологічне відділення. Там ми чекали близько години – ніхто з лікарів не хотів до нас спускатися, казали, що Денис – не їхній хворий. Врешті медики зробили синові опромінення, а тоді сказали, що виходу немає, бо цей випадок дуже рідкісний і вони не знають, як його лікувати. 24 листопада Денисові виповнився 21 рік, а п’ятого грудня він помер. (Г. Марків)
КОМЕНТАР
Віктор ТАЩУК, начмед обласного онкологічного диспансеру:
– У Дениса Лубчука було дуже рідкісне захворювання – незріла периферійна нейроектодермальна пухлина (Аскіна) (далі – НПНП – ред.), а не рак кісткового мозку. Працівники нашого закладу вперше зіткнулися з цією хворобою. Але НПНП ніяк не можна пов’язувати з допомогою Дениса потерпілим під час повені. Це – генетичне захворювання, яке виникло ще в зародку. Біль турбував хворого з літа, але медики довго не могли виявити справжньої причини. Тільки відіславши аналізи до Львова, дізналися про страшний діагноз. Та зарадити нічим не могли, бо всі кістки вже були вражені. Крім того, це високозлоякісна пухлина, не чутлива ні до променевої терапії, ні до хіміотерапії. Тому навіть якби ми взялися за лікування ще у серпні, все одно нічого не могли би вдіяти. А поштовхом могло стати і те, що Денис був саме у такому віці, коли всі хвороби загострюються.
