Щомісяця є дві-три справи, коли батьки ділять дітей

Дворічний син зручно вмостився на колінах у батька, а потім пересів до мами... А мама з татом сиділи, мовби зовсім чужі люди... Таку картину кореспондентові "МБ" довелося спостерігати на засіданні опікунської ради. Подружжя, яке розлучалося, ділило дітей (у них є ще донька дошкільного віку, за яку й точиться боротьба). Уже декілька місяців дівчинка живе у батька, а мама хоче повернути її до себе. У кого мешкатиме дівчинка – вирішуватиме суд. На його рішення вплине і думка опікунської ради (до неї входять представники міської ради, педагоги, юристи, психолог). Спочатку члени опікунської ради намагалися помирити подружжя, закликали подумати про дітей, запевняли, що жодне рішення суду не поверне їм любов доньки й сина. У ролі свідків виступали вихователька й завідувач садка. Проте чоловік і жінка, сповнені ненависті, нікого не чули. Натомість звинувачували одне одного в усіх смертних гріхах. Після тривалого обговорення опікунська рада вирішує залишити дівчинку з батьком.
"Довелося залишити дитину з батьком"
– Такі ситуації ми часто обговорюємо на засіданні опікунської ради, хоча в кожному випадку вони бувають різними, – пояснила голова опікунської ради, заступник міського голови Інна ОНАЦЬКА. – Історією цього подружжя ми займаємося вже вдруге. Першого разу не прийшов батько дитини, а ми повинні вислухати дві сторони, адже вирішується доля маленької дівчинки. Саме її права ми і повинні захищати. Справа ця досить складна, хоча пара – молода, симпатична, матеріально забезпечена. Обоє мають вищу освіту, працюють, але не можуть жити разом. Батько одразу ж пішов на контакт, виявив готовність йти на компроміси. А ось з мамою – проблематичніше. Спочатку вона взагалі відмовлялася мати справу зі службою у справах дітей, довелося її довго переконувати. Під час розгляду відкрилися деякі неприємні факти побоїв дитини, неадекватної поведінки матері. Ми змушені були запросити працівників дошкільної установи, яку відвідує дівчинка. До наших порад помиритися подружжя не прислухалося. Тому довелося приймати таке рішення – залишити дитину з батьком, аби не завдати їй зайвих страждань. Щоправда, він повинен дозволяти доньці зустрічатися з мамою. Хоча що би ми не вирішили, це не розв’яже конфлікту і не допоможе дитині почуватися щасливою. Суд теж не задовольнить обидві сторони, хтось залишиться ображеним.
Чотирнадцятирічні самі обирають,
з ким залишитися
– Випадки, коли батьки намагаються поділити свої дітей, – непоодинокі, адже кількість пар, що розлучаються, збільшується, – каже начальник служби у справах дітей міської ради Валерій ГАЙСЕНЮК. – Якщо вже так сталося, що люди не можуть жити разом, повинен бути цивілізований підхід відносно дітей. Тому до розгляду таких справ залучаємо психолога, який може дати пораду подружжю, допомогти знайти порозуміння, хоча би в інтересах дітей. І це інколи спрацьовує. Нам вдалося помирити декілька конфліктних пар, які хотіли розлучитися. Хоча в більшості випадків нічого не допомагає. Відповідно до законодавства, на всіх судових процесах, які стосуються захисту інтересів дитини, повинен обов’язково бути представник нашої служби. Скажімо, минулого року ми взяли участь у 750 судових засіданнях. Деякі справи розглядаються по декілька разів – мінімум три-чотири. Щомісяця є дві-три справи, коли батьки, розлучаючись, ділять своїх дітей. Зазвичай їх віддають матері. Хоча останніми роками з’явилася тенденція, коли залишають і батькам. Таких випадків було не так уже й багато – до десяти, але це вже прогрес. Бо закон передбачає рівність обох батьків. Опікунській раді важко розбиратися в цих питаннях. Та без нашого висновку суд не приймає якесь рішення.
– Відповідно до законодавства, діти, яким виповнилося 14 років, самі обирають, з ким жити, – пояснив Валерій Гайсенюк. – Часто їхній вибір стає несподіванкою. Пригадую випадок, коли 14-річна дівчинка захотіла жити з батьком, бо вітчим бив її та ображав. І ми пішли їй назустріч. Тоді до мене прийшла мама цієї дівчинки і почала звинувачувати, що я неправильно проконсультував її доньку, та погрожувати судом. Хоча дитина в сім’ї батька почувалася краще. Зі своєї довголітньої практики можу запевнити, що часто за високими словами й запевненнями в батьківській любові насправді криються меркантильні інтереси – квартира, гроші. Опікунській раді доводиться приймати рішення, коли саме батько може зустрічатися з дитиною. Вказуємо конкретні дні й навіть години спілкування. Інколи, коли дитина маленька, зустріч відбувається за присутності мами. Є батьки, які ніколи не бачили своєї дитини, але раптом виявили бажання зустрічатися з нею. Ми радимо спочатку налагодити з нею дружні стосунки, домогтися згоди матері.