Наприкінці ХІІ – на початку ХІІI століття населення на території сучасної Буковини було грамотним. Про це свідчать знахідки бронзових та срібних писал. Їх було знайдено у Ленківцях, Василеві Заставнівського району та Недобоївцях, що на Хотинщині. Свідченням того, що на той час на Буковині люди вміли писати й читати, є й знахідки металевих застібок від книг. Крім того, у Пригородку на Хотинщині науковцям пощастило знайти фрагмент срібної позолоченої бляшки з гарним орнаментом. Це обкладинка для книги.
– На давньоруських землях досить часто знаходили незрозумілі предмети, – розповів доктор історичних наук Сергій ПИВОВАРОВ. – Це круглі у перетині стержні, один кінець яких був загострений, а інший – виготовлений у формі трикутної лопатки. Існували різні думки щодо призначення цього предмета. Науковці припускали, що це жіночі прикраси для волосся, елемент плаща чи предмет шкіряного виробництва. Таку ж річ під час досліджень Ленковецького городища знайшов відомий буковинський дослідник, археолог Борис Тимощук. Він висунув гіпотезу, що це давньоруська ручка і назвав її писалом чи стилем. Він стверджував, що писалом могли писати на шкірі, на березовій корі, а відтак передавати короткі повідомлення. Він наголошував, що такі писала існували в античному світі для навчання грамотності дітей. Ними писали на дошках, вкритих воском, а стирали написане лопаткою. Свою гіпотезу Борис Тимощук висунув ще 1956 року, але тоді її сприйняли негативно. І лише на початку 1960-их років численні знахідки писал у Новгороді змусили науковців підтвердити теорію буковинського археолога.
Наприкінці 1950-их років ХХ століття у Новгороді знайдено писала та понад 500 берестяних грамот. Деякі грамоти зберігалися у шкіряних мішечках. Такі знахідки виявили у Звенигороді, можливо, ще знайдуть у Києві. Клімат цих міст добре їх зберігає. Щодо Буковини, то писала були знайдені у трьох пунктах – Ленківцях (понад п’ять писал), Недобоївцях, а 2008 року – у Василеві. Уже у ХІІ столітті люди тут уміли писати, були грамотними і користувалися писалами. Грамотними були не лише священики, але і князівське оточення. Більшість бояр вміли писати та читати.
– Також ми знайшли цікаві елементи книг, – каже Сергій Володимирович. – У той час книги писалися на пергаменті (добре вичинена шкіра молодих телят). Щоби книга не псувалася від вологи, її покривали дерев’яною палітуркою. До палітурки на шкіряних ремінчиках були прикріплені спеціальні застібки, завдяки яким книгу закривали. Кількість застібок залежала від формату книги. Саме ці застібки ми і знайшли під час розкопок. Були знайдені і накладки, які у куточках прикрашали книгу. На накладках є знаки. Такі прикраси для палітурок ми знайшли на Недобоївському городищі у 2007-2008 роках.
Зрозуміло, тогочасні книги були дуже дорогими. Їх виготовляли переважно на замовлення. Для нижніх і середніх прошарків населення вони були практично недоступними. Тільки знать, духовенство і багаті міщани могли собі дозволити таку книгу.
Також у Недобоївцях ми знайшли рештки великої будівлі, яка не була церквою. Припускаємо, що то була монастирська чи церковна школа. Цінною є знахідка фрагмента срібної позолоченої бляшки з вишуканим візерунком. Це обкладинка для книги.
На Ленковецькому городищі ще Борис Тимощук знайшов цілу низку предметів побутового призначення, які подряпані писалами. На них є різні букви. На Чорнівському городищі на фрагментах візантійських амфор також є написи. Виявлені предмети з написами свідчать про те, що місцеве населення володіло грамотою. Це підтверджують і знахідки клейм із буквами "Ж", "Н", "S".
Валерія ЧОРНЕЙ
