«Не вірю у смертельну хворобу дитини»

Мар’яна народила сина 17 вересня у Кіцманському пологовому будинку – легкі пологи та жодних претензій до здоров’я дитини ні під час вагітності, ні після пологів. Так їй говорили лікарі. А через кілька днів вони розповіли їй про страшну ваду серця сина і констатували смерть немовляти.
– Я зі своєю родиною так очікувала народження нашого синочка, – не стримуючи сліз, розповідає Мар’яна Малайко. – Дитина, як запевняли лікарі, народилася здоровою. Мене досі не полишають безліч запитань. Що викликало передчасну смерть мого любого сина? І чому результати розтину так суперечать діагнозам, які ставили під час лікування?.. Я не надала належного значення тому факту, що після пологів сина не оглянув педіатр, а лише медсестри. Щоправда, вранці наступного дня дитину обстежував черговий педіатр, та жодних відхилень виявлено не було. На третю добу після народження медсестра зробила синові щеплення від гепатиту в ліву ніжку. Ще через день взяли на аналіз кров із його п’ятки. Ніжка посиніла, але я не помітила цього відразу. Нас виписали з пологового будинку без жодних застережень. Хіба я могла здогадатися, що нас очікує така біда?..
– Уночі через два дні після виписки дитинка відмовилася брати груди, а її тільце було неприродно холодне, – продовжує розповідь Мар’яна. – Температура ледь дотягувала до 35 градусів. Ми з чоловіком та мамою негайно сіли в автомобіль і повезли дитя до Кіцманя. Немовля одразу поклали під апарат штучного дихання. А вже потім почалася вервечка різних діагнозів – від невідомої інфекції до раку крові. У районній лікарні нам нічим не могли допомогти, чекали, доки стабілізується стан дитини, аби перевезти до обласної лікарні. Так, під апаратами моє дитя, яке вже на той час не могло самостійно дихати, перевезли до Чернівців. Потім мене повідомили про смерть сина. При розтині начебто виявили серйозну ваду серця. Але я у це не вірю: невже цього раніше ніхто не міг помітити?
– За цим хлопчиком наші медики виїжджали чотири рази, – каже заступник головного лікаря з лікувальної роботи обласної дитячої лікарні Наталя СКРАЩУК. – Мені шкода, але коли немовля потрапило до нас, у нього вже не було жодних шансів на життя. У серці було виявлено тромби, відмирали клітини головного мозку. Дитина була в критичному стані. Із самого початку ми йому поставили діагноз септичний шок. Та під час ультразвукового обстеження виявили ваду серця, несумісну з життям. Така вада серця належить до "німих", навіть на суперапаратах під час вагітності її не виявити. Кілька перших тижнів життя дитини ця вада нічим не виявляється або ж виявляється невеликою задишкою, незначним посинінням губ. Якби була хоча б незначна симптоматика й дитину вчасно направили до лікарні, то такі вади серця піддаються оперативному лікуванню. Та при таких вадах ніхто не дає стовідсоткової гарантії успіху.
– Вада серця, що була виявлена у цієї дитини, практично не виліковується, – прокоментував завідувач відділення інтенсивної терапії новонароджених обласної дитячої лікарні Олександр РЕДКОЛІС. – Ця вада – загальний артеріальний стовбур. Тобто замість двох судин, що в нормі повинні виходити від серця – аорта та легенева артерія, виходила одна судина, що розподілялася на судини та виходила до легень. Гадаю, навіть якби ця вада була виявлена одразу після народження, цю дитину навряд чи врятували би.
– Дитина за зовнішніми ознаками народилася цілком здоровою, – роз’яснює ситуацію заступник головного лікаря з питань охорони дитинства й материнства Кіцманської районної лікарні, лікар-неонатолог Марія ШЕВЧУК. – У даному випадку вада серця у немовляти була безшумною. Такі вади можна виявити за період вагітності на апараті ультразвукової діагностики. У нашій лікарні немає необхідного апарата для таких обстежень. До нас привезли дитину вже у стані клінічної смерті. Дитина просто раптово почала помирати. До цього основні клінічні ознаки вади серця – ціаноз (посиніння), задишка та шум серця – у немовляти не простежувалися. В обласній дитячій лікарні встановили підозру на вроджену ваду серця. У цій сім’ї анамнез із боку серця взагалі обтяжливий. У батька дитини – вроджена вада серця, дефект міжшлункової перегородки, у дядька батька та його мами також були вади серця. Майбутня матір не повідомила лікаря про вади серця по лінії батька.
Щодо щеплень, то у першу добу життя дитини здійснювалося щеплення від гепатиту В із згоди мами. На четверту добу при виписці робилося друге щеплення – проти туберкульозу. Запевняю, що вада серця не є протипоказанням для щеплень.
– Щодо вроджених вад серця по лінії мого чоловіка, то справді його мама страждала хворобами серця, – пояснила Мар’яна Малайко. – Та цього я не приховувала при заповненні картки вагітної. Не знаю, чому все списують на ваду серця. Тим паче, що про неї повідомили тільки після розтину. Можливо, за цим усім приховується щось інше, наприклад, інфекція, наявність якої лікарям визнавати невигідно.
Рецензент історії хвороби, професор медичного університету Олена КОЛОСКОВА вважає, що смерть дитини була невідворотною. Це пов’язано зі складною вродженою патологією серця, масивним крововиливом у шлуночок. Розходження клінічного діагнозу справді є, проте воно не вплинуло на лікування.
Смертність висока при таких патологіях: 60-70% впродовж першого півріччя життя дитини, 80-90% – впродовж другого. Виживання залежить від темпів прогресування змін легеневих судин.
Антоніна БАБЧУК