Шістнадцятирічна школярка Юля Брижак, хвора на дитячий церебральний параліч, перенесла надзвичайно складну і дорогу операцію зі вживлення клітин головного мозку в китайській клініці. Вкрай необхідна ще одна – з трансплантації слинних залоз, – теж у Китаї. Сім’я не може зібрати кошти.
"Лікували"
доньку тварини"
Юля зустрічає нас доброю, щирою усмішкою, прикриваючи її носовою хустинкою. У дівчини очі – небесної блакиті та бездонної глибини. Показує нам свій малюнок, на якому – церква з куполами і хрестом, викладена бісером. "Якось мені сказали, що Юлині очі – це дзеркало її душі, – каже мама Валентина Іванівна. – Розмовляти вона не може, тому все намагається "сказати" очима. Глянувши на неї, я знаю, що вона хоче сказати. Медсестри у китайській клініці дивувалися, що в доньки такі незвичайні очі, навіть торкалися до них, аби пересвідчитися, що вони справжні".
Юля намагається привернути мою увагу до чималої колекції дельфінів у своїй кімнаті. Приносить альбом, показує фото, на яких вона плаває з дельфінами.
– Вперше донька побачила цих тварин у трирічному віці в Євпаторії у дельфінарії і захотіла стрибнути до них, – розповідає пані Валентина. – Відтоді вона буквально "захворіла" дельфінами. Як тільки побачить нову фігурку в магазині, вмовляє купити її. Мені здається, що вона розуміє їх, а вони – її. Це я побачила, коли вони плавали разом. Юля по-особливому ставиться до тварин, почувається з ними краще".
До кімнати забігає симпатична Герда, названа на честь улюбленої казкової героїні, лягає біля ніг дівчини. "Собаки теж відіграли значну роль у лікуванні доньки, – стверджує Валентина. – Доки ми не придбали собаку, я не могла залишити Юлю ні на хвилинку одну, навіть вийти на балкон. А з Гердою вона залишається на тривалий час".
Захворіла
після щеплення
На запитання, як Юля захворіла на дитячий церебральний параліч, Валентина довго не відповідає. "Молодша донька, як і старша, народилася здоровою, дуже активною, рано почала тримати голівку, – каже крізь сльози. – Вона була схожою на янголятко – з кучерявим світлим волоссям, великими блакитними очима. А в три місяці, після щеплення, дитина стала зовсім іншою. Хвороб, визначених лікарями, – не перелічити. Та найстрашніший діагноз – церебральний параліч".
Валентина Іванівна не вважає самопожертвою свою багаторічну боротьбу за здоров’я доньки, безкінечні поїздки лікарнями, монастирями і церквами. Зізнається, що якби не старша донька Діана і чоловік Іван, то, напевно, не витримала би. Всі вони дуже хотіли, аби Юля нічим не вирізнялася з-поміж здорових дітей. Тому було так боляче дивитися, як на вулиці чи в транспорті на доньку показували пальцем, насміхалися. Та, незважаючи на це, сім’я Брижаків вирішила не зачиняти Юлю в чотирьох стінах. І у вісім років вона пішла до першого класу школи №2 для дітей зі зниженим слухом, де навчається й досі.
– Донька ще маленькою почала розмовляти мовою жестів, які придумувала сама. Так ми навчилися її розуміти, – розповідає Валентина Іванівна. – Юля навчилася малювати і викладати бісером, хоча це дається їй нелегко через порушення координації рухів. Захоплюється танцями – бере участь у новорічному концерті. Допомагає мені на кухні куховарити, навіть пекти пиріжки і торти.
Від болю кусала
до крові пальці
У квартирі Брижаків – дуже багато ікон, які привозили звідусіль. Ще маленькою Юля навчилася молитися – ставала на коліна, складала на грудях ручки і безмовно просила Боженьку дати їй здоров’я. Зараз ходить із мамою до церкви та монастиря.
– Молилися всю дорогу, коли їхали з Юлею до Китаю на операцію, бо було надзвичайно страшно, – зізнається Валентина. – Клініку знайшли по Інтернету, про все домовилися. В Україні таких операцій не роблять. Юлі вживлювали клітини головного мозку, які повинні відновити мертві. Десять днів вона пробула в реанімації. Хоча було дуже боляче, не скаржилася і не заплакала жодного разу. Коли вже не могла терпіти, запихала пальці в рот і кусала до крові. Потрібна ще одна операція – з трансплантації слинних залоз. Валентина Іванівна почувається ніяково від однієї лише думки, аби просити гроші на операцію доньки. Вважає, що їх потребують інші хворі діти. Та щоразу, дивлячись на Юлю, починає плакати. Донька "благає" її очима, що хоче бути здоровою...
Надія БУДНА
Ярослав Волощук