Садиба Cвятого Миколая у національному природному парку "Гуцульщина", що біля Косова – справжня казка, у яку готові повірити навіть дорослі. У маєтку живе Святий Миколай та його помічники. "Працює" Миколай і влітку, і взимку. Дітвора щороку пише листи до Миколая. Також кожен охочий може сюди навідатися в будь-який день і час – будинок Святого Миколая працює без вихідних, цілодобово.
Відписує листи Миколай старовинним пером
Кореспондент "МБ" у супроводі "помічника" Святого Миколая Мирослава СОКОЛЮКА навідалася до маєтку. Проїхавши кілька кілометрів від Косова до села Пістинь, зліва видно напис: "Садиба Святого Миколая". Піднімаєтеся трохи вгору і опиняєтеся біля двоповерхового будиночка із балконом, зробленим з дерева в оригінальному гуцульському стилі. Навколо – ліс, а про цивілізацію нагадують лише електричні стовпи. Поряд облаштовано невеличкий дерев’яний дитячий майданчик, а навколо місця для вогнища розташовані крісла, які, за словами пана Мирослава, мають силу 12 людських чеснот. Сидячи в цих кріслах, малеча спалює на вогнищі різочки, які символізують гріхи. Назустріч нам вибігає собачка. Мирослав Соколюк жартує, що це – також помічник Миколая. Білосніжними сходами піднімаємося до будинку. У передпокої вивіска "З Днем Святого Миколая", а також поштова скринька, із якої Миколай виймає дитячі листи. У кімнаті-музеї новорічно-різдвяної іграшки знаходиться колекція оригінальних листівок різних країн – деяким із них вже понад сто років. Поруч – кабінет-музей природи, де можна побачити колекції засушених рослин, жуків, метеликів, опудала.
– Живих косуль у нас можна побачити на власні очі, – розповідає Мирослав Соколюк. – Вони часто ходять навколо маєтку.
У майстер-класі дитячої іграшки на другому поверсі стоїть довгий стіл із лавками, на якому – інструменти та матеріали для виготовлення новорічних іграшок. Далі – світлиця Миколая. Саме тут Миколай за письмовим столом на своєму "троні" відповідає малечі на листи. Відписує він старовинним пером, яке вмокає в не менш старовинні чорнила рожевого, зеленого, червоного, жовтого кольорів. Який у Миколая настрій, такими чорнилами він і відписує. Листи він пише на листівках зі спеціальним логотипом і скріплює їх печаткою з малюнком садиби. У кутку кімнати стоять мішки з подарунками чемним дітям та різочками – пустунам. А на стінах – листи і малюнки малечі. Листи, до речі, з усієї України.
На простирадлі святого росте трава, квіти, а по боках – сніг
– З 2003 року, відколи існує пошта Святого Миколая, на її адресу надійшло понад шість тисяч листів, і на кожен ми відповіли, – розповідає Мирослав Соколюк. – З кожним роком листів стає дедалі більше. Особливо багато їх надходить саме зараз, перед святом. Інколи буває по кілька сотень на день, а то й більше – тільки встигай відписувати. Чимало є веселих листів, у яких діти вітають Миколая зі святом, бажають йому цікавого життя. Але є й сумні листи, у яких діти просять, щоб їхні батьки були разом або щоби мама чи тато повернулися з-за кордону із заробітків. Є і матеріальні прохання – наприклад, книжка, магнітофон, ігрові приставки, іграшки. А останнім часом діти у листах просять комп’ютери.
А тепер – святая святих – покої Миколая. Тут Миколай відпочиває від своїх справ. На ліжку в нього – три подушки. На одній святий спілкується з Богом, на другій – вислуховує дитячі бажання, а на третій – виконує їх. На простирадлі Миколая росте трава, квіти, а по боках – сніг. Вікно також прикрашене різними порами року: з одного боку – зелень, розквітлі дерева, з іншого – усе засніжене.
Біля дзеркала висять зимовий і літній костюми Миколая, стоять сині чоботи, золотий гребінець. На стіні – килимок, на якому зображена спляча дитина.
– Садибу звели чотири роки тому, – розповідає Мирослав Соколюк. – Хотілося би звести тут і мистецький, і духовний, і рекреаційний центри для дітей. Президент пообіцяв чималу суму для розбудови садиби, але коштів і досі немає.
Галина МАРКІВ
