У дресирувальниці мандрівного цирку Олени Тонкопій – півсотні тваринок: леви, леопарди, ведмеді, мавпи, вовки, собаки, лисиці, дикобрази, поні, сови, козел, лама тощо. Пані Олена була стомлена після виступу, тож ми обмежилися розповіддю про левів.
– Загалом у мене було 16 левів, – розповідає дресирувальниця. – Пам’ятаю одного з перших своїх левів на ім’я Кінг. Він добре працював, але, за програмою номера, після нього на арену виходила самиця. Кінг це знав, тож, відпрацювавши свої трюки, лягав посеред манежу і його неможливо було забрати – чекав на левицю. Зазвичай, усе закінчувалося бійкою. При цьому мені Кінг ніколи нічого не заподіяв. На мене лев не реагував, для нього я була царицею прайду (лев’ячого стада). Зате кидався на чоловіка – хотів довести, що саме він тут головний… Іншого лева ми рано здали до зоопарку. Він не заподіяв жодної травми, але був ручним, а це також погано. Лев виріс у нас в готелі, спав на підвіконні, маленьким його всі носили на руках. Через це звик до людей і надто цікавився глядачами в залі. Я ніколи не боялася за попереднього лева, Кінга, що він кинеться у зал, а цей міг. Він це сприймав так: "О, хтось там бігає, треба піти познайомитися!" Можете собі уявити: двотисячний зал, набитий дітьми. І тут до них кидається лев. Він просто грається, але ж як глядачі можуть перелякатися! Зараз у нас лише один лев на ім’я Рамзес, йому невдовзі виповниться три роки.
– Левів не б’ємо, – запевняє пані Олена. – Карати можна лише за агресію проти людини. Але до цього краще не доводити. Бо лева неможливо відірвати від людини. Якщо він тебе схопив зубами – все. Жодні удари не допоможуть. Тому для годівлі використовую алюмінієві палички, наколюю на них м’ясо і так даю тваринам їсти. Була у мене левиця, яка їла м’ясо з рук. Якщо моя рука випадково потрапляла до пащі, вона чітко знала, де м’ясо, а де рука, і ніколи не притискала руку. Сила ривка у лева – 600 кілограмів. Тому краще з ним налагодити доброзичливий контакт. У нас процес дресирування відбувається таким чином: "виконав – отримай щось смачненьке, ні – нічого не отримаєш". Щодо травм, то в мене їх від левів майже не було. Ось у чоловіка значно більше рваних ран.
– Зазвичай дресирувальники купують у зоопарках ще сліпих левенят і виховують їх, – розповідає пані Олена. – Тварина стає для них немов рідною дитиною. Працездатний вік левів-самців – від чотирьох до восьми років. А ось самки можуть працювати і 25 років – вони менш агресивні. Старих левів дресирувальники здають до зоопарків.
– Була у мене левиця, яка від народження через хворобу взагалі не могла ходити. Але ми її вилікували, і вона у нас працювала чотири роки. Ми дуже цим пишалися, адже без нашої допомоги ця тваринка загинула би. Щоправда, не можна сказати, щоби левиця була нам вдячною за порятунок. Леви не розуміють цього. У них є свої почуття, інстинкти, але це – не людина. Лев у ту хвилину, коли кидається на дресирувальника, може, і не хоче його шматувати. Він лише показує, що сильніший і є вожаком. Через хвилину він вже може шукати дресирувальника, якого загриз, мовляв, де мій улюблений тато чи мама. (Г. Марків)
Ярослав Волощук