Театрали насміялися від душі. Вічна боротьба жіночого та чоловічого, яка розгортається на Гуцульщині… 13-14 березня глядач з усмішкою спостерігав за приборканням норовливої. Вперше на сцені музично-драматичного театру імені Ольги Кобилянської показали виставу "Як козам роги виправляють, або Приборкання норовливої". Це поєднання творів Юрія Федьковича та Вільяма Шекспіра, які подані у сучасній обробці.
Як можна було переробити твір англійського класика? "Федькович переніс події Шекспірівської комедії в свої улюблені гуцульські гори", – так колись із захопленням пояснював письменник Іван Франко. Цей вислів влучно передає атмосферу вистави.
– Дівка, доки не віддана, то сховає собі пазурики, неначе та кіточка. Та по весіллю... Ох, тобі лишенько! Покаже їх тілько, що лиш очі вивалиш, як баньки, – ділиться міркуваннями головний герой вистави "Як козам роги виправляють, чи Приборкання норовливої" Василь Недобрюк.
Лише початок вистави, а у залі звідусіль чути сміх. А глядач зібрався цікавий – молоді та дорослі пари. У залі відразу чути "Ну хто кого: дівка – хлопця чи парубок таки дасть раду цій кралі?"
– А про пазурики мені не страшно, бо вмію гарно обтинати, – підкидує інтриги у зал головний герой.
– А коли не знаєш, як таким цапам, як ти, у Заставні роги виправляють, то зараз видітимеш! Дурню один! Пройдисвіт! Дражни псів! – "ввічливо" зустрічає парубка запальна дівчина Катря, і розпочинається боротьба двох.
Працював над постановкою відомий київський режисер, заслужений діяч мистецтв Сергій Архипчук. Напередодні прем’єри творці не раз наголошували, що ті, хто сподіваються побачити традиційний твір Юрія Федьковича за Вільямом Шекспіром, будуть шоковані. Що ж побачили театрали? Колоритний буковинський гумор, сучасну музику від чернівецьких ді-джеїв, яскраві сучасні костюми… Спочатку глядач "придивлявся" до сучасної постановки, але за хвилину-другу зал із задоволенням прийняв вільну і аж надто колоритну переробку класики.
Творці вистави вдало поєднали дві абсолютно різні культури – англійську та українську, створивши на сцені абсолютно нові образи. У п’єсі порушено вічне питання боротьби чоловічого і жіночого. Юрій Федькович показав сутичку двох стихій – води і вогню, чорного та білого. Він підтвердив, що кохання може створити гармонію і перетворити на покірну кішечку навіть хижого тигра.
– Жінка без мужа – то солома без колосся! – доходить висновку наприкінці вистави норовлива Катря.
– Браво, Катре! Браво, дружино моя люба! Таким мужем і я тобі буду. Або хіба є де що кращого в світі, як де розумний муж і розумна жона. А як жіночка лукава чоловіка, як та ржа залізо, доїдає, – то учіться від мене, як козам роги виправляють! – хитро каже у відповідь Василь.
Зал аплодував сточи, а після прем’єри було цікаво спостерігати за обговореннями у театральних коридорах. Біля гардеробу кореспондент "МБ" почула цікаву розмову:
– То вона його приборкала, а він і не зрозумів, – каже своєму чоловікові пані років 30-ти.
– Та ні, голубко, то він дав їй раду, так і має бути. Жінка має бути у чоловіка у руках, – відповідає чоловік дружині.
– Старець найкраще сказав, обоє вони варті одне одного, – іде на компроміс жінка і цілує чоловіка у щічку.
І справді, у виставі є епізод, коли на сцені на хвилинку з’являється Старець. Він вимовляє: "Коли ці обоє не божевільні та з якого-небудь шпиталю не вирвались та втекли, то я не старець, але від жидівської цибулі хвіст! Ісусе, сину Божий, рятуй нас! Від голоду, від повітря, від трусу, від води, від вогню, а найпаче від божевільних – отаких, як ці двійко! Амінь!".
Валерія ЧОРНЕЙ
