На 40-ий день після Великодня християни відзначають одне з 12 найбільших церковних свят – Вознесіння Господнє. Цього року воно припадає на четвер – 29 травня.
– Третього дня після смерті Ісуса Христа з неба зійшов ангел і відвалив з гробу Господнього камінь. Ісус Христос воскрес, і душа його вознеслася на небо. Звідси назва свята – Вознесіня Господнє, – розповів настоятель храму Пресвятої Трійці УПЦ КП отець Володимир Плішка. – Це перемога життя над смертю і спокутування наших гріхів. В усіх церквах цього дня відбувається урочисте Богослужіння і ховають плащаницю до наступного року. До цього часу християни ще кажуть "Христос воскрес! Воістину воскрес!". Після свого воскресіння Христос ще 40 днів перебував на землі. Він з’являвся апостолам, навчав їх, що мають робити, коли він відійде на небо.
Цифра 40 для християн має особливе значення. Наприклад, сорок днів і сорок ночей тривав всесвітній потоп. Сорок років сини Ізраїлеві блукали, аж поки не прийшли на землю обітовану. Сорок днів і сорок ночей Мойсей писав на кам’яних скрижалях Заповіт. Сорок днів і сорок ночей Ісус Христос постив в пустелі перед своїм розп’яттям.
Як розповів етнограф Микола Шкрібляк, зі святом Вознесіння Господнього пов’язано багато народних традицій. З цієї нагоди подекуди випікали спеціальне печиво у формі драбинок, "щоб було по чому Христові вилізти на небо". Існував звичай нести "драбинки" на могилки й поминати небіжчиків. Інколи випікали поминальні паски та фарбували крашанки, щоправда, їх уже не освячували в церкві. Подекуди був звичай смажити тонкі млинці з пшоняного борошна. Називалися вони "божими онучами", якими нібито Господь обгортає ноги, аби не було йому "мулько" підніматися по драбині до неба.
Вважалося, що на Вознесіння найкраще росте будь-яке зілля. Тому цього дня старі люди його збирали і сушили. На Вознесіння не можна було виконувати будь-які господарські роботи. Це останній термін для посіву зернових та городини. За народними прикметами, гарна погода на Вознесіння віщує добрий урожай.
