Цього року буде дуже спекотне літо. І не лише у сенсі клімату та температурного режиму. Останні дні були такими насиченими різноманітними політичними новинами та сенсаціями, що просто важко вибрати із них найбільш пріоритетні. Але відкритий лист нашого президента до московського диктатора таки привернув увагу світових медіа.
Мабуть, не тільки в мене він викликав асоціацію із відомим у нас листом запорізьких козаків турецькому султану. Зрозуміло, що то інші часові рамки та історичний контекст, але погодьмося, що попри важливість викладених у ньому політичних ініціатив він містить і певну закодовану саркастичну основу. Бо де таке бачене, аби імператор та цар всія расєї був змушений реагувати на лист наче ображений хлопчисько. Щось таки відбувається на 1/6 земної суші, бо чого це раптом має реагувати "мачо" та абсолютний володар московитської імперії на листи колишнього коміка та глави "кієвского рєжіма".
А сталося це тому, що висловлюючись боксерськими термінами, наш ворог перебуває у стані нокдауну. Неймовірна кількість наших ударів по ближніх та далеких тилах змушує його впасти на коліно, клінчувати та намагатися протриматись до кінця раунду аби не впасти у нокаут.
Нафтобази горять, дороги та мости до Криму під нашим вогневим контролем. Економічний форум у Санкт-Петербурзі проходить на фоні фаєр-шоу та димових стовпів на усю північну столицю. Навіть московитський олігархат засилає свого козачка Абрамовича до Києва аби налагодити якісь контакти. А пригадаємо указ про дозвіл проводити парад у Москві на день їх побєдобєсія. Не можуть не тішити око усі ці відосіки із відсутністю бензину та продуктів у Криму. Здається, уся ця навала ударів по корпусу, печінці та голові нашого ворога "Голіафа" геть позбавила його можливості реалістично оцінювати ситуацію та видавати бажане за реальне. Отой їх Валуєв ще намагається дригатися та махати руками, але вже не розуміє, що його удари вже летять в нікуди.
Натомість ми маємо зустріч четвірки у Лондоні та чітку заяву про умови, які Європа виставляє карлику, а не навпаки. Повітряна кулька ( путлер) вже здулася, але ще уявляє себе великим. Коли станеться цей остаточний удар, що приведе до стійкого нокауту, ще не зрозуміло, але вже помітно, як слабне реакція нашого головного ворога і він просто не встигає за навалою дронових ударів. Якщо нас не обдурили і в середині літа ми побачимо масове застосування нашої вітчизняної балістики, то всі козирі (за висловами Доні) опиняються у наших руках. Отой Колос на глиняних ногах почне дуже хитатися, але чи завалиться він, то нам би дуже й хотілося, але не факт. Тож без усякої переоцінки ми можемо константувати, що наразі у протистоянні Зе-пу – рахунок 1:0 на нашу користь.
Читайте новини "МБ" у Google News | Facebook | Telegram | Viber | Instagram
