Володимир Дубинський, підприємець, меценат, голова наглядової ради ФК "Буковина"
Коли в Україні говорять про розвиток регіонів, найчастіше згадують дороги, підприємства, індустріальні парки, податки, робочі місця, освіту та медицину.
Працюючи в різних бізнес-сферах — від ритейлу (мережа "Демарт") та логістики до дитячих центрів ("The Kids") і консалтингу, — я чудово розумію мову цифр та економічної доцільності. Без міцного фінансового фундаменту сильний регіон неможливий. Це основа.
Та є ще один напрям, який дуже недооцінюють. Це спорт. Його нерідко сприймають як статтю витрат: утримання клубів, ремонти стадіонів, інансування секцій. Утім, такий підхід давно застарів. Спорт — це пряма інвестиція в людський капітал.
Дитина, яка займається спортом, стає не лише фізично сильнішою. Вона вчиться дисципліні, відповідальності, командній роботі, повазі до правил, умінню бути сильнішою. Ці якості потім стають потрібні в дорослому віці: в бізнесі, війську, управлінні, освіті, громадському житті.
Життєвий інструментарій: від медицини до великих криз
Якось після восьмого класу батько сказав мені прагматичну річ: "Спорт тебе не прогодує, присвяти себе науці". Тоді я змінив вектор — занурився в хімію, біологію та вступив до медичного інституту. Проте капітанське дитинство у футболі й баскетболі не минуло безслідно: набута на майданчику звичка гуртувати людей трансформувалася в управлінську логіку. А коли життя повернуло в бік бізнесу, спортивний гар мені дуже допоміг. Ба більше, спортивна реакція та медична база згодом допомогли врятувати життя дружини й майбутньої дитини в критичній ситуації. У цьому й полягає головний урок: системний спорт — це формування
життєвого інструментарію, який вчить тримати удар. Не кожен стане професійним спортсменом, але кожен отримає досвід, який формує
характер. Мотивація вдома: як спорт створює маршрути для молоді Важливо, щоб молодь бачила перспективу в рідному місті. Коли дитина
бачить, що команда з її краю грає на найвищому рівні, вона розуміє: великі цілі починаються тут, удома.
Тож розвиток юнацького спорту має бути фундаментом клубу. Це створює маршрути для молоді — від першого тренування до професійного рівня.
Поряд із командою УПЛ мають розвиватися секції, ліги та відкриті турніри, доступні зокрема і для дітей наших військових та громад усієї області.
З першого вересня стартує Футбольна академія "Буковина" для дітей від 6 до 10 років. Уже затверджено фінансування та підібрано тренерів. Крім того, клуб підтримує міську комунальну спортшколу, де тренується понад 800 дітей, повністю забезпечуючи їх формою та логістикою.
Водночас частина інвестицій бізнесу має залишатися непублічною — заради реального результату. Прикладом є Школа дитячого тайського боксу. Коли тренер-ветеран, який відслужив 10 років у ЗСУ, втратив секцію в окупованом Донецьку, ми допомогли придбати для школи будівлю і повністю утримуємо її в Дніпрі. Сьогодні його вихованці вже виграють чемпіонати Європи та світу.
Навіть, якщо більшість із них не стануть професійними спортсменами, вони отримають здоров’я, дисципліну, відчуття команди, віру у власні сили. Діти — це єдина правильна мотивація працювати. Знаю це як батько пʼятьох дітей.
Створюючи умови для дітей сьогодні, ми інвестуємо в стійкість нації.
Професійний клуб як серце регіональної екосистеми
Сильні регіони починаються не з бюджетів і доріг, а з людей. І тут спорт є частиною регіонального розвитку. Професійний клуб має бути центром
екосистеми, де професійний та масовий спорт підсилюють один одного. Формула цієї синергії проста: команда дає дітям мотивацію; дитячий спорт створює базу для майбутнього; інфраструктура забезпечує умови; бізнес привносить управлінську логіку, а громада — підтримку.
Своєю чергою, у регіоні мають бути не тільки робочі місця, а й середовище.
Місця, де діти можуть розвиватися. Команди, за які можна вболівати. Інфраструктура, яка працює для громади. Події, які об’єднують людей.
Приклади, які показують молоді: можливості є не лише в столиці.
Цей досвід масштабується у ФК "Буковина". Сезон 2025/26 став тріумфальним: команда видала рекордну безпрограшну серію, стала чемпіоном Першої ліги і вперше з 1994 року повернулася до УПЛ, паралельно пробившись до півфіналу Кубка України.
Вихід до еліти — значно більше, ніж просто результат. Це можливість для області переосмислити роль спорту в регіональному розвитку. УПЛ змінює масштаб відповідальності: від стану стадіону та безпеки до репутації міста на національному рівні.
Часто саме сильний спортивний проєкт стає точкою збирання громади. Він повертає людей у публічний простір, створює спільну емоцію, залучає бізнес, стимулює оновлення. Це не означає, що спорт вирішить усі проблеми регіону. Та він запускає процеси, які працюють набагато ширше, ніж один матч або один сезон.
Тому "Буковина" має розвиватися не як команда-гість на один сезон, а як довгостроковий регіональний проєкт. Сильний клуб здатний запустити
процеси на роки вперед: повернути людей на трибуни, залучити великих партнерів, дати громаді потужну спільну емоцію.
Інфраструктура, яка має працювати щодня Спортивна інфраструктура — це ще один приклад того, чому спорт не можна вважати просто витратою. Стадіон чи спортивний комплекс потрібні не лише професіоналам. За правильного управління, вони служать розвитку дитячого
спорту, ветеранським програмам, реабілітації та міським подіям.
Інфраструктура стає інвестицією тоді, коли відкрита для всієї громади. Зараз ми спільно оновлюємо стадіон "Буковина". Місто фінансує сучасне
освітлення, а клуб залучив інвесторів для повної заміни газону з підігріво від компанії "Progreen". Оновлений стадіон — це безпечний простір для містян, а вже потім — майданчик для Прем’єр-ліги. Наступний крок — створення власного тренувального центру та нових штучних полів.
Економічний вимір та логіка воєнного часу
Спорт має й прагматичний економічний вимір. Професійний клуб — це не лише податки та робочі місця, а й магніт для суміжних сфер: готелів,
транспорту, харчування, локальних сервісів. Підтримуючи спорт, бізнес інвестує в середовище — у місце, де прагнуть жити люди, розвиваються підприємства, формується привабливість області для інвестицій.
Проте сьогодні будь-яку активність у тилу неможливо відокремити від Збройних Сил України. Кожен відкритий стадіон чи дитяче тренування є
можливими виключно завдяки нашим захисникам. Це докорінно змінює суть публічних заходів, перетворюючи їх на глибоко соціальні.
Спортивні події під час війни не можуть бути просто розвагою. Якщо є увага громади — вона має допомагати фронту. Якщо є ресурс — він має працювати на країну. Для мене - це природна логіка воєнного часу.
Яскравим прикладом такої синергії стало 30 травня: цього дня на стадіоні "Буковина" в Чернівцях відбулася велика міська подія на честь повернення нашої команди-чемпіона до УПЛ.
Захід був відкритим для всіх містян та родин із дітьми. Формат входу принциповий — виключно за донат на ЗСУ. Радість спортивного тріумфу має
конвертуватися в реальну допомогу тим, завдяки кому ми взагалі можемо збиратися на трибунах тилових міст.
Окрім благодійних зборів, сучасний бізнес зобов’язаний думати про майбутнє тих, хто повертається з війни. Нашим пріоритетом є запуск проєкту
з працевлаштування ветеранів, які отримали інвалідність. Важливо створювати для них реальні робочі місця, допомагаючи адаптуватися до
цивільного життя і почуватися затребуваними.
Окремими векторами цієї відповідальності є підтримка ветеранської команди з ампфутболу "Сталь-Буковина" та системний меморандум про
допомогу 82-й десантно-штурмовій бригаді.
Спорт працює, заробляє та інвестує. Спорт гуртує. Спорт допомагає. Тож час припинити ставитися до спорту як до другорядної сфери. Він — це не лише сухі результати в турнірній таблиці та рахунок на табло. Спорт — це про здоров’я нації, загартовану дисципліну, розвиток молоді, оновлення інфраструктури, стійкість громади та економічну активність.
У сильному регіоні він має бути обов’язковою частиною стратегії розвитку нарівні з освітою чи медициною. Адже спорт працює з головним і
найціннішим ресурсом країни — людьми.
