Мандрівки у «товарняку»

Студент Влад Климчук із друзями вже два роки мандрує… ван­таж­ними потягами. І хоча це досить небезпечно, хлопець запевняє, що так можна відчути дух свободи та безкоштовно об’їздити всю Україну.

Влад навчається в одному з чер­нівецьких вузів. Любить екстрим, пов’язаний із небезпекою. Облазив у Чернівцях всі підземні тунелі, мандрував міськими дахами. Останнім часом почав їздити товарними поїздами.

"Грошей немає, а мандрувати хочеться"

– Це так круто, ховаючись від охорони та міліції на сортувальних станціях, ризикуючи життям, стрибати на ходу у вантажний вагон та їхати у невідомому напрямку заради солодкого присмаку свободи, – захоплено каже хлопець. – Трейнхопом я почав займатися два роки тому. У перекладі з англійської це дослівно означає "стрибок у потяг". Це молодіжне захоплення Америки, де 100 років тому безробітні мандрівні робітники через нестачу коштів пересувалися автостопом або вантажними потягами. У наших студентів теж немає грошей, а мандрувати хочеться. Проїзд у вантажному вагоні не можна зрівняти з нудною поїздкою у непривабливих купе звичайних потягів. До того ж не потрібно купувати квиток, а ще зазвичай навіть не знаєш, куди їдеш. Орієнтуємося за вантажем, адже вугілля не везуть до Донецька, а дерево – до Карпат. Але насправді все дуже непередбачувано: здається, ніби потяг їде до Львова, а виявляється, що зовсім в іншому напрямку. Він може зупинитися у якомусь глухому селі і простояти там добу або й більше.

"Нас сприймали і за злодіїв, і за в’язнів-утікачів"

Щоби "трейнхопити", потрібно бути витривалим і міцним. Адже іноді доводиться чекати потяг 10-12 годин, стрибати у вагон на ходу, їхати серед вугілля або піску. "Кожна така мандрівка – дуже цікава, – запевняє Влад. – Але найбільш зухвалою, напевно, була поїздка "товарняком" до Криму. В нас не було грошей навіть на продукти, тому доводилося їсти зі смітників. Дорогою ми змінили дуже багато потягів. У Запоріжжі нас помітили охоронці й підняли на ноги всю вокзальну міліцію. Ми ховалися під вагонами і втікали від бродячих собак, які бігли за нами. Зрештою правоохоронці все-таки впіймали нас і відвели до відділку. Там ми просиділи весь день, бо нас прийняли за крадіїв вантажу. Виявилося, що на сході країни це досить популярна справа. Злодії стрибають на ходу в товарний вагон і на швидкості викидають із нього все, що потрапить під руки. Нам довелося довго пояснювати, хто ми такі. Зрештою історія закінчилася добре. Нам виписали штраф, і ми продовжили свою мандрівку. А якось у Львові працівники станції сприйняли нас за в’язнів-утікачів, оскільки неподалік знаходилася в’язниця. Викликали міліціонерів, які довго розпитували, хто ми такі і чим займаємося.

На запитання, чому він обрав таке небезпечне захоплення, Влад відповів: "Такий спосіб життя дає змогу бачити світ із найкращого боку. Мені страшно дивитися, що сталося із сучасним молодим поколінням. Ніхто нічим не цікавиться, всі думають лише про гроші, машину, квартиру, кар’єру… За прагненням "жити добре і бути, як інші" забувають про те, що життя коротке і треба цінувати кожну мить".
Надія БУДНА

Коментар правоохоронців
"Це дуже небезпечне захоплення"

Дмитро ЗАВГОРОДНІЙ,
начальник лінійного відділу міліції на станції "Чернівці" Львівської залізниці:
– Ми відстежуємо ситуацію з трейнхоперами. Хоча в нас це не дуже поширене явище, але трапляються поодинокі випадки. Насамперед такий екстрим – незаконний. За самовільний проїзд у вантажних вагонах передбачений штраф: від семи до 15 неоподатковуваних мінімумів. Та головне – таке захоплення дуже небезпечне для життя і здоров’я. Можна травмуватися, залишитися інвалідом або навіть загинути. Тому радив би хлопцям знайти безпечніші розваги.