Євроінтеграція України, яка ще нещодавно ні в кого не викликала сумнівів, несподівано "зависла". Офіційно все вперлося в "справу Тимошенко". Підводні ж політичні камені цієї ситуації майже нікому не відомі.
Ще місяць тому Україна очікувала на підписання угоди про асоціацію з Євросоюзом. Здається, щирими в намірах євроінтеграції були й президент, і Партія регіонів, і опозиція.
Але за три тижні перед доленосним самітом у Вільнюсі Янукович удруге летить до Путіна, який усіма методами й погрозами агітує Україну за Митний союз.
Деталі зустрічі глав держав досі не відомі нікому, а президент від останніх вихідних публічно ніде не "світиться".
У середу Рада мала ухвалити останні три євроінтеграційні законопроекти: про зміни до виборчого законодавства, про прокуратуру й про лікування засуджених за кордоном, але спікер Володимир Рибак закрив засідання, посилаючись на те, що вони недопрацьовані.
Євроделегати Кокс і Кваснєвський із розумінням поставилися до ситуації, погодившись відкласти звіт їхньої місії на 19 листопада.
Але чи можна ще сподіватися на те, що підписання не зірветься?
"Не можу сказати, що сьогодні можна ставити крапку"
Досі з оптимізмом на євроінтеграційну долю України дивиться регіонал Геннадій ФЕДОРЯК. Він вважає, що "все ще буде". Та якщо підписання не відбудеться, нардеп із Буковини радить не сумувати – буцімто Росія – це теж добре.
– Не вважаю, що Рибак поховав асоціацію з Європою, – каже Федоряк кореспонденту "МБ". – Сьогодні (у середу, – авт.) нам роздали порядок денний. Першим мали розглядати питання Тимошенко. Там прописано, що закон має бути внесений у сесійну залу після опрацювання робочою групою. А ця група, яка засідала тиждень, не створила жодного нового законопроекту. Тому не було що розглядати. І це добре знають і провладна партія, і опозиція.
– Ще місяць тому всі були впевнені, що Україна рухається до Європи. Нині оптимізму вже немає ні в людей, ні в політиків. Що буде далі?
– Ми сприймаємо євроінтеграцію з людської точки зору – як надання віз на право подорожувати чи працювати в Європі. Це найбільше турбує людей: отримають вони ці візи чи ні? На рівні держави ми теж розуміємо, що відбудеться, якщо ми підпишемо асоціацію. Я бачу позитив у далекій перспективі. Він є, безумовно. Але ви ж розумієте, що наша економіка нині не готова конкурувати з європейською. Ми хочемо бути в Євросоюзі й водночас працювати з Російською Федерацією, бо там у нас великий ринок і більшість наших підприємств мають напрацювання з Росією. І я вважаю, що це непогано. Не можу сказати, що сьогодні можна поставити крапку на підписанні асоціації з ЄС.
– Великим каменем спотикання є "питання Тимошенко". Як гадаєте, як воно вирішиться?
– Давайте подивимося на хронологію всіх подій. Спочатку була умова, що треба виїхати на лікування. Потім була умова "помилування". Згодом – амністія. Почекайте, а що ми робимо? Юридичних підстав для цього ж немає! Якщо ми приймаємо законодавство, то воно має стосуватися кожного громадянина. Я читав новий законопроект, який обговорювали цього тижня. Там чітко написано, що наступним пунктом після лікування йде амністія. Та на основі чого?
Водночас, що дає Україні вирішення долі однієї людини? Хіба можна це питання ставити на вагу поряд із долею євроінтеграції? Це не можна порівнювати.
"Що робив президент двічі в Росії, ніхто не знає"
А ось опозиції ніяково від таких зовнішньополітичних кульбітів влади.
– Робити прогнози – річ невдячна, – каже депутат від ОО "Батьківщина" Максим БУРБАК. – Але настрій не є позитивним. Усі, хто стежив за подіями останнім часом, розуміє, що Партію регіонів, очевидно, розвернули на 180 градусів. Що робив президент двічі в Росії, ніхто не знає. Певно, продавав Україну. Опозиція попросила Кокса й Кваснєвського відкласти звіт їхньої місії до 19 листопада. Водночас регіонали навіть не мають мужності проголосити, що вони відмовляються від асоціації. Те, що європейські делегати погодилися зачекати до 19 листопада – це останній шанс Януковичу виконати те, що він пообіцяв і Європі, і українцям.
Учора, у день провального засідання парламенту, опозиція заявила, що скликатиме людей на мітинг щодо євроінтеграції. Наразі планують його організувати 24 листопада.
– Формат мітингу опозиції ще вибудовується. Але це точно не буде зібрання, яке скликав голова ПР на Буковині Михайло Папієв, який, прикриваючись великою історичною подією – Буковинським віче – звіз бюджетників на цей захід. Усе було заради того, щоб "догодити" президенту й показати, що він підтримує ідеї президента. А тепер уявімо, що буде, якщо Янукович не підпише угоду про асоціацію? Папієв проведе ще один мітинг, але вже на підтримку Митного союзу? – іронізує Максим Бурбак.
Микола КОБИЛЮК
Думка
"Цій владі не потрібна була Європа"
Ігор БУРКУТ,
політолог:
– На жаль, у нас немає найголовнішого – відповідальної влади, яка піклувалася б про національні інтереси України. У нас є люди, зацікавлені в збереженні своєї влади навічно. Усе, що вони роблять, спрямоване на досягнення саме цієї мети. Їм не потрібна була Європа, бо хотіли тільки отримувати преференції від цього. Є така хохляцька національна гра "Як переграти самого себе". Здається, що Банкова нині вже стоїть напередодні такого тотального програшу: втративши в одному місці, вона нічого не знайшла в іншому. Мої київські колеги, які перебувають ближче до місць прийняття рішень, значно більш оптимістичні, ніж я. Сьогодні вони мені сказали, що остаточне рішення про підписання чи непідписання має бути ухвалене 27-го ввечері або 28-го вранці. Бо на кону стоять надзвичайно важливі геополітичні інтереси, де Україна – не найголовніша. Просто Євросоюз, перебуваючи в кризі, дуже зацікавлений у 45-мільйонному українському ринку, що дасть ЄС стимул до виходу із кризи. З іншого боку, Росія, яка плекає плани відродження імперії, розуміє, що без України цього не досягне. Боротьба цих дуже серйозних сил веде до того, що Київ крутиться, як вугор на сковорідці.
Поки що ніхто не може сказати стовідсотково: "Ми програли!" чи "Ми виграли!". Є ще два тижні. Але це більше нагадує ситуацію, коли ми програли. Україна вже не вперше опинялася в такій ситуації. Ми мали можливість увійти в об’єднану Європу після Помаранчевої революції. Але тодішній "дорогесенький" президент разом із "любими друзями" цей шанс перекреслив усерйоз і надовго. І нині ми теж можемо втратити шанс.
