День студента – у неділю, а у винуватців свята – привід повеселитися. Як веселяться студенти в Чернівцях та прогулюють пари, дізнавалася кореспондент "МБ".
У сквері біля головного корпусу ЧНУ імені Ю. Федьковича завжди багатолюдно. Тут "зависають" студенти не лише з сусідніх навчальних корпусів, а й ті, хто приїжджає із корпусу, що на Соборній площі. Проводять у сквері не лише перерви, а й прогулюють пари.
"Коли є нагода, прогулюють усі"
– Попівський сквер (так називають сквер біля резиденції, – авт.), – наше улюблене місце відпочинку, – каже студент факультету історії, політології та міжнародних відносин ЧНУ Віталій СОКІЛЬСЬКИЙ. – Тут постійно збираються хороші компанії. Біля нашого корпусу, що на Соборці, немає таких місць. Тому ми з одногрупниками йдемо з деяких нудних пар у цей сквер.
Спілкуюся зі студентами під час пари у тому ж скверику. Вони кажуть, що пари прогулюють лише вибірково. Все залежить від настрою чи несподіваних планів.
– Найчастіше я прогулюю ті пари, що у першій зміні, – розповідає студент Віталій Сокільський. – Бо постійно постає вибір – ще трохи поспати чи піти на пари. Останнім часом обираю перший варіант і приходжу вже десь на другу-третю пару.
– Всі кажуть, що прогулювати пари погано, але всі так роблять. Є такі пари, де викладачі не відмічають відсутніх, то навіщо "паритися" і йти? Але трапляються випадки, коли не підготував семінар. Тоді теж краще "відмазатися" і не піти на навчання, – каже одногрупник Віталія Микола ЯРЕМЧУК. – Але постійно прогулювати теж недобре, бо потрібні бали, аби допустили до іспитів.
"Готувався до історії, а потрапив на екзамен із правознавства"
Студенти кажуть, що зараз вчитися легко, бо сесія ще нескоро.
– Найважче навчання – коли починається сесія, – каже Микола Яремчук. – У мене було таке, що переплутав предмети. Всю ніч вчив іспит з історії, а коли прийшов до університету, то виявилося, що складаємо правознавство.
Як розповів хлопець, найсмішніше трапилося тоді, коли він склав екзамен на четвірку.
– Якби я вчив, то й невідомо, як би склав. Бо не люблю правознавство. Але так пощастило, що отримав теми, які раніше готував до семінару, – каже хлопець. – Я їх пригадав і отримав у результаті четвірку. Добре й те, що історію потім не довелося вчити.
Про смішні історії під час навчання розповідають також інші студенти.
– Люблю День студента,бо до сесії ще далеко. А святкувати ми розпочали ще 1 вересня, – жартує студент четвертого курсу географічного факультету ЧНУ Артем КОСТИК. – Студентське життя – це веселощі протягом усього навчального року. Пригадую, кілька років тому хтось зі студентів серед ночі розбив головою скло у вхідних дверях першого гуртожитку, бо вахтерка не впускала його в приміщення. Він був п’яний, а потім уже нічого не пам’ятав.
Марина КОРПАН
Опитування
Якими були ваші студентські роки?
Тетяна ОРЕХОВСЬКА,
директор ЧТЕІ КНТЕУ:
Це найкращі роки, навіть незважаючи на те, що коли я навчалася, був дефіцит усього. Ми не могли купувати собі хороше взуття і решту речей, бо їх не було взагалі.
Навчалася в Донецькому інституті радянської торгівлі. Звичайно, інколи прогулювала пари. Тоді ми всією групою йшли в кіно.
Жила в гуртожитку. Було дуже весело. Крім того, займалася спортом, була учасником майже всіх наукових гуртків. При інституті був університет культури, де вчилася мистецтву, музики.
Тоді все було по-іншому. У нас був музичний салон. Ми збиралися групою і слухали музику Чайковського, Бетховена. Зараз же студентам трохи не до того.
Коли навчалася у вузі, був період 60-десятників. Тоді ми вдихали дух свободи. У Донецьку дуже критикували владу на той момент. Такий дух завжди був із нами. Тому я дуже розуміла студентів, коли була Помаранчева революція. Розуміла їхній дух".
Тамара МАРУСИК,
проректор ЧНУ імені Юрія Федьковича:
Я навчалася на історичному факультеті Чернівецького державного університету. Під час навчання була секретарем громадського деканату. Це як університетський парламент нині. Ми слідкували за відвідуванням студентів. Були дуже відповідальні і знали свої обов’язки. Нинішні ж студенти більше знають свої права, а обов’язки – менше.
Студентські роки – найкращі роки. Найбільше запам’яталася щорічна археологічна практика, яку проводили під час цікавих поїздок. У такі моменти студенти більше між собою спілкуються, дружать. Ці поїздки запам’ятовуються навіть більше, ніж заняття".
Михайло ГАЙНИЧЕРУ,
голова обласної ради:
Навчався я в Чернівецькому державному університеті на математичному факультеті з 1967 по 1972 роки.
Ми вчилися лише в першу зміну. Тоді навчання відбувалося не гірше, ніж зараз.
Всі свої канікули я проводив у студентських будівельних загонах. Це було дуже цікаво. Факультет формував кілька таких загонів, і в їхньому складі я їздив. Для студентів це було дуже добре. По-перше, бачили світ, а по-друге, це була хороша матеріальна підтримка. За ці гроші плюс стипендію можна було жити без підтримки батьків.
Багато моїх однокурсників, які, як тоді казали, були на цілині, стали відомими спеціалістами. Це був дуже цікавий період. Вчитися було цікаво. У нас були хороші професори, вчителі. Минулого року було сорок років із дня закінчення університету, і зі 110 однокурсників до Чернівців приїхало більше 70. Із багатьма я й досі спілкуюся, телефонуємо одне одному".
