Народився — 1949 року в Чернівецькій області, помер — 1979 року у Львові
Композитор, музикант, співак
Герой України (посмертно)
Народився 4 березня 1949 року в м. Кіцмані Чернівецької області в родині учителів Михайла і Софії Івасюків.
1955—1963 — навчання у місцевій дитячій музичній школі.
1956—1966 — учень Кіцманської середньої школи.
1963 — вступив до Київської музичної десятирічки ім. М.Лисенка за спеціальністю альт. Навчається першу чверть. З 2-ї чверті через хворобу повертається до Кіцманя та навчається у середній школі та музичній школі за класом фортепіано.
1964 — склав першу пісню "Колискова" на вірші батька. У рідній школі створив вокально-інструментальний ансамбль "Буковинка".
1966 — сім'я переїжджає до Чернівців. Вступив до медичного інституту, але відрахований з нього за участь у "політичному інциденті". Влаштувався працювати на завод "Легмаш", де керував заводським хором. Під псевдонімом Весняний надіслав на обласний конкурс пісні "Відлітали журавлі" на вірш В.Миколайчука та "Колискова для Оксаночки" на власний вірш. За пісню "Відлітали журавлі" удостоєний першої премії.
1967—1972 — повертається до навчання у медичному інституті.
1970 — склав пісні "Червона рута" й "Водограй", які 13 вересня вперше виконав з Оленою Кузнецовою у програмі Українського телебачення "Камертон доброго настрою".
1971 — режисер Роман Олексів зняв у селищі Яремча перший український музичний фільм "Червона рута", в якому головні ролі виконали Софія Ротару й Василь Зінкевич. У фільмі звучить багато пісень Івасюка. "Червона рута" перемогла на першому всесоюзному фестивалі "Пісня-71". На заключному концерті в Останкіно її виконали Назарій Яремчук, Василь Зінкевич і Володимир Івасюк у супроводі естрадно-симфонічного оркестру під керівництвом Юрія Силантьєва. Текст і ноти "Червоної рути" опублікував тижневик "Україна".
1972 — на Чернівецькому телебаченні відбулася прем'єра пісні "Балада про дві скрипки", яку виконала Софія Ротару. Пісня "Водограй" перемогла в телевізійному конкурсі "Алло, ми шукаємо таланти!" та на фестивалі "Пісня-72".
1972 — В.Івасюк переїхав до Львова. Там навчався в медичному інституті й почав студії у консерваторії на підготовчому відділенні.
1973 — закінчив Львівський медичний інститут, вступив у аспірантуру до професора Т.Митіної.
1974, серпень — у складі радянської делегації взяв участь у міжнародному пісенному конкурсі "Сопот-74", на якому Софія Ротару перемогла з його пісню "Водограй".
1974, вересень — розпочав навчання на композиторському відділенні Львівської консерваторії в класі А.Кос-Анатольського.
1975, серпень-вересень — у селі Розтоки на Буковині було знято фільм "Пісня завжди з нами", в якому Софія Ротару виконала 6 пісень В.Івасюка.
1976, липень — В.Івасюка відрахували з консерваторії за пропуски занять. Створив музику до вистави "Мезозойська історія" у Дрогобицькому обласному муздрамтеатрі.
1977 — відновлює навчання у Львівській консерваторії в класі Лєшека Мазепи. Софія Ротару з піснею В.Івасюка "У долі своя весна" перемогла на фестивалі "Сопот-77". Вийшли платівка-гігант "Пісні Володимира Івасюка виконує Софія Ротару" і збірка його пісень "Моя пісня".
1978 — перемога на всесоюзному конкурсі композиторів-студентів консерваторій у Москві — дипломи II ступеня за "Сюїту-варіації для камерного оркестру" та "Баладу про Віктора Хара".
1979, 24 квітня — за телефонним викликом пішов із дому й більше не повернувся.
1979, 18 травня — тіло Володимира Івасюка випадково знайдене в Брюховицькому лісі під Львовом. Точна дата смерті Івасюка не відома.
1979, 22 травня — похорон Володимира Івасюка на Личаківському цвинтарі у Львові вилився у масову акцію протесту. З того часу на творчість композитора фактично було накладено заборону.
Офіційна версія смерті— самогубство— підлягала сумніву громадськості як 1979 року, так і тепер. Відповідно до неофіційної версії смерть Івасюка була вбивством, виконаним КДБ за наказом із Москви. Похорон Володимира Івасюка 22 травня 1979 у Львові перетворився на масову акцію протесту проти радянської влади.
Архіви цієї справи, що знаходяться в Москві, дотепер ані родичам, ані працівникам музею Івасюка не відкривають, посилаючись на гриф "таємно", а можливо тому, що ще живі багато учасників тих драматичних подій. Самі ж родичі Івасюка вважають, що Володимира вбили.
1989 — відновлення інтересу до Володимира Івасюка. "Червона рута" стає назвою однойменного фестивалю.
2 березня 1994 р. — президент України Леонід Кравчук підписує Указ про присудження посмертно Володимиру Івасюку Державної премії України ім. Т. Г. Шевченка.
1998 — концерт "Володимир Івасюк. Повернення". Спроба ознайомити сучасників з творчою спадщиною композитора.
4 березня 1999 р. — відкриття у Чернівцях Меморіального музею Володимира Івасюка.
2001 — на V Ювілейній Церемонії нагородження лауреатів Всеукраїнської премії у галузі музики та масових видовищ "Золота Жар-птиця" Володимира Івасюка нагороджено у номінації "За внесок у розвиток музичної культури України XX століття".
2011 — у Львові на проспекті Тараса Шевченка відкрито пам'ятник композиторові (скульптор Сергій Олешко, архітектор Михайло Ягольник). Меценат, за чиї кошти збудовано пам’ятник, - музикант Святослав Вакарчук.
Нагороди
Дипломант Всесоюзного огляду молодих композиторів (1978).
Лауреат Республіканської комсомольської премії ім. М.Островського (1988, посмертно) Лауреат Державної премії України ім. Т.Г.Шевченка (1994, посмертно).
Герой України (березень 2009, посмертно)
У Володимира Івасюка є дві рідні сестри: Галина — лікар, невропатолог Львівської обласної клінічної лікарні та Оксана — доцент кафедри сучасної української літератури Чернівецького національного університету.
