Моїй подрузі стало зле. Не зволікаючи ми зателефонували у швидку, адже вона скаржилася на пекучий біль з лівої сторони в області серця.
Швидка допомога приїхала за лічені хвилини. Лікарями бригади було прийнято рішення доставити її в обласний кардіологічний центр.
Там відразу зробили кардіограму, УЗД-серця, патологій виявлено не було. Тоді направили у лікарню на Фастівській. До нас вийшла старша медсестра, почула скарги потенційної пацієнтки та дізналася, що раніше їй оперували кишківник. Медпрацівниця викликала чергового хірурга, лікар її оглянув та відправив на рентген. Зробивши його, ми знову повернулися до хірурга із результатами. Він подивився і сказав:
"Патологій не бачу, кишківник у нормі. Прийдіть у понеділок до гастроентеролога, хай огляне вас".
"Але ж їй боляче, знеболювальне не діє. Як витримати до понеділка, як вона навіть ходити нормально не може", - кажу до лікаря.
"Зараз я випишу ліки", - сказав він.
Хірург виписав два препарати: один, який понижує кислотність, а інший знеболювальний. Після цього ми поїхали додому… Ближче до вечора болі у моєї подруги ставали дедалі сильнішими. Знеболювальне не діяло. Ніч була пекельна, вона не спала жодної хвилини, так їй боліло. З самого ранку в неділю ми знову зателефонували до швидкої. Бригада знову приїхала.
Але цього разу її повезли в інфекційне відділення Чернівецької обласної лікарні. Там оглянули, госпіталізували. Лікарка призначила системи, але це стало справжнім випробуванням для моєї подруги. Медсестра поважного віку сім разів намагалася увести катетр, однак безрезультатно. Сім разів на одній руці та три на іншій (!!!)
"У вас погані вени, я не знаю що зробити", - сказала вона.
Однак ще у трьох пацієнтів цього відділення була така сама ситуація.
"Погані вени чи ви просто не попадаєте у них?!" - подумала я.
Тим часом подрузі не ставало краще, вона корчилася від болю. Тоді я попросила медсестру хай викликає лікарку. Прийшла лікарка, подивилася:
"Ну якщо така ситуація, ми викличемо медсестру із реанімації", - каже.
У медсестри з реанімації з першого разу вдалося увести катетр. Подрузі почали вводити препарати. Прокапали один, потім інший.
"Тобі стало краще?" - запитую.
"Так, може на відсотків 10, але все одно дуже сильно болить", - відповіла вона.
В інфекційне відділення моя подруга потрапила о 7:20 і станом на 19:20 їй не призначили жодного аналізу(!!!). Цю ніч вона провела в інфекційному відділенні. Наступного ранку її, за рекомендацією лікаря-гінеколога, призначили аналізи.
"Вам що, не робили вчора аналізи??? Як так?" - обурено сказала лікарка.
"Ні", - зітхаючи відповіла подруга.
За результатами аналізів її перевели до хірургії. Там виявили панкреатит і призначили лікування. Панкреатит – це не жарти, при такому діагнозі потрібно негайно надавати допомогу, а не маринувати людину з пекельним болем упродовж двох днів.
Зараз подрузі краще, однак вона і досі лікується у хірургії.
Ця колонка не про претензії, вона про реальну картину в нашій медицині…
Лікарі наші янголи, які рятують вдень та вночі, які надають допомогу нашим військовим: хтось на передовій у стабпунктах, хтось у тилу в періоди реабілітації.
Я не медик, не маю відповідної освіти, але для мене дуже дико те, що людину, яка корчиться від болю, без відповідних аналізів, без УЗД просто відпустили додому… Така недбалість могла вартувати моїй подрузі життя.
