Не про претензії… Блог Анни Семьонової
Моїй подрузі стало зле. Не зволікаючи, ми зателефонували у швидку, адже вона скаржилася на гострий біль зліва, в ділянці серця.
Швидка допомога приїхала за лічені хвилини. Лікарі бригади ухвалили рішення доправити її в обласний кардіологічний центр.
Там відразу зробили кардіограму, УЗД серця. Патологій не виявили. Тоді скерували в лікарню на Фастівській. Нас зустріла старша медсестра, почула скарги пацієнтки. Подруга розповіла, що раніше їй оперували кишківник. Медпрацівниця викликала чергового хірурга. Лікар її оглянув та скерував на рентген. Опісля ми знову повернулися до хірурга з результатами. Він подивився і сказав: "Патологій не бачу, кишківник у нормі. Прийдіть у понеділок до гастроентеролога, хай огляне вас".
"Але ж їй боляче, знеболювальне не діє! Як витримати до понеділка, як вона навіть ходити нормально не може", – кажу лікареві.
"Зараз я призначу ліки", – сказав він.
Хірург призначив два препарати: один, що понижує кислотність, і знеболювальне. Після цього ми поїхали додому… Ближче до вечора болі ставали сильнішими. Знеболювальне не діяло. Ніч була пекельна: подруга не спала жодної хвилини. З самого ранку в неділю ми знову зателефонували на швидку. Бригада знову приїхала. Але цього разу її повезли в інфекційне відділення Чернівецької обласної лікарні. Там подругу оглянули, госпіталізували. Лікарка призначила системи. Але це стало справжнім випробуванням для моєї подруги. Медсестра старшого віку сім разів намагалася ввести катетер, однак безрезультатно. Сім разів — на одній руці й тричі на іншій (!!!)
"У вас погані вени, я не знаю що зробити", – сказала вона.
Однак ще у трьох пацієнтів цього відділення була така сама ситуація.
"Погані вени, чи ви просто не попадаєте у них?!" – подумала я.
Тим часом подрузі не ставало краще, вона корчилася від болю. Тоді я попросила медсестру викликати лікарку. Прийшла лікарка, подивилася.
"Якщо така ситуація, ми викличемо медсестру з реанімації", – каже.
Медсестрі з реанімації з першого разу вдалося ввести катетер. Подрузі почали капати препарати. Прокапали один, другий...
"Тобі стало краще?" – запитую.
"Так, може, на відсотків 10, але все одно дуже болить", – відповіла вона.
В інфекційне відділення моя подруга потрапила о 7:20, і станом на 19:20 їй не призначили здати жодних аналізів(!!!). Ніч вона провела в інфекційному відділенні. Наступного ранку їй, за рекомендацією лікаря-гінеколога, призначили здати аналізи.
"Ви що, не здавали вчора аналізи??? Як так?!" – обурилася лікарка.
"Ні", – зітхаючи, відповіла подруга.
За результатами аналізів її перевели в хірургію. Там встановили панкреатит і призначили лікування. Панкреатит – це не жарти, за такого діагнозу потрібно негайно надавати допомогу.
Зараз подрузі краще, однак вона й досі лікується.
Ця колонка не про претензії, а про реалії нашої медицини… Я не медик, не маю відповідної освіти, але мені дивно, що людину, яка корчиться від болю, без жодних аналізів, без УЗД просто відпустили додому… Така недбалість могла коштувати моїй подрузі життя.
Швидка допомога приїхала за лічені хвилини. Лікарі бригади ухвалили рішення доправити її в обласний кардіологічний центр.
Там відразу зробили кардіограму, УЗД серця. Патологій не виявили. Тоді скерували в лікарню на Фастівській. Нас зустріла старша медсестра, почула скарги пацієнтки. Подруга розповіла, що раніше їй оперували кишківник. Медпрацівниця викликала чергового хірурга. Лікар її оглянув та скерував на рентген. Опісля ми знову повернулися до хірурга з результатами. Він подивився і сказав: "Патологій не бачу, кишківник у нормі. Прийдіть у понеділок до гастроентеролога, хай огляне вас".
"Але ж їй боляче, знеболювальне не діє! Як витримати до понеділка, як вона навіть ходити нормально не може", – кажу лікареві.
"Зараз я призначу ліки", – сказав він.
Хірург призначив два препарати: один, що понижує кислотність, і знеболювальне. Після цього ми поїхали додому… Ближче до вечора болі ставали сильнішими. Знеболювальне не діяло. Ніч була пекельна: подруга не спала жодної хвилини. З самого ранку в неділю ми знову зателефонували на швидку. Бригада знову приїхала. Але цього разу її повезли в інфекційне відділення Чернівецької обласної лікарні. Там подругу оглянули, госпіталізували. Лікарка призначила системи. Але це стало справжнім випробуванням для моєї подруги. Медсестра старшого віку сім разів намагалася ввести катетер, однак безрезультатно. Сім разів — на одній руці й тричі на іншій (!!!)
"У вас погані вени, я не знаю що зробити", – сказала вона.
Однак ще у трьох пацієнтів цього відділення була така сама ситуація.
"Погані вени, чи ви просто не попадаєте у них?!" – подумала я.
Тим часом подрузі не ставало краще, вона корчилася від болю. Тоді я попросила медсестру викликати лікарку. Прийшла лікарка, подивилася.
"Якщо така ситуація, ми викличемо медсестру з реанімації", – каже.
Медсестрі з реанімації з першого разу вдалося ввести катетер. Подрузі почали капати препарати. Прокапали один, другий...
"Тобі стало краще?" – запитую.
"Так, може, на відсотків 10, але все одно дуже болить", – відповіла вона.
В інфекційне відділення моя подруга потрапила о 7:20, і станом на 19:20 їй не призначили здати жодних аналізів(!!!). Ніч вона провела в інфекційному відділенні. Наступного ранку їй, за рекомендацією лікаря-гінеколога, призначили здати аналізи.
"Ви що, не здавали вчора аналізи??? Як так?!" – обурилася лікарка.
"Ні", – зітхаючи, відповіла подруга.
За результатами аналізів її перевели в хірургію. Там встановили панкреатит і призначили лікування. Панкреатит – це не жарти, за такого діагнозу потрібно негайно надавати допомогу.
Зараз подрузі краще, однак вона й досі лікується.
Ця колонка не про претензії, а про реалії нашої медицини… Я не медик, не маю відповідної освіти, але мені дивно, що людину, яка корчиться від болю, без жодних аналізів, без УЗД просто відпустили додому… Така недбалість могла коштувати моїй подрузі життя.
Повернутися назад