Двоє братів із Чернівців воюють із перших днів великої війни

новини / Новини Чернівців / Війна з Росією / топ новини
9 664
0


Брати Іван та Костянтин Ковбаснюки з Чернівців до лютого 2022 року не мали жодного стосунку до військової справи. Іван займався фото- та відеозніманням. Костянтин працював верхолазом, виконував висотні роботи й був співвласником веломайстерні. Та з перших днів великої війни брати, не змовляючись, записалися до 107-ї окремої бригади Сил територіальної оборони ЗСУ.

Так розпочалася їхня служба у війську, яка триває досі. Місяць тому Костянтин під час виконання бойового завдання отримав поранення, зараз проходить реабілітацію. Кореспондентка "МБ" поспілкувалася із захисником, йдеться у публікації від 22 листопада, передає molbuk.ua



Записався до тероборони, а наступного дня долучився і брат

"Початок війни не став для нас повною несподіванкою. Ми сприйняли це швидше як закономірність. З росіянами ще жодне покоління українців нормально не жило, то з чого б ми мали стати винятком? – розмірковує Костянтин. – Вранці 24 лютого я саме годував донечку Мирославу, якій на той час було два рочки, коли почув, що розпочалася велика війна.



Спакував валізу, підготував авто для можливої евакуації дружини з донькою. Добре, що машина була заправлена, адже тоді вже й ніде було взяти пальне. А сам зібрався до військкомату. Зателефонував товаришеві, він повідомив, що уже на зборах резервістів. Я приєднався до нього. Так потрапив до буковинської тероборони. Наступного дня до нас пристав і мій брат Іван. Ми домовилися, що будемо служити разом. Так склалося, що у нашому взводі зібралися ідейні однодумці, патріотично налаштовані й мотивовані.

Більшість із нас не мала військового досвіду. Ми просто розуміли, що повинні захистити країну. Знали, що рано чи пізно поїдемо на передову, а тим часом готувалися, навчалися, виконували завдання на території області".



"Відчували, як ворог спостерігає за нами"

Врешті чернівецьким тероборонівцям повідомили: "Хлопці, готуйтеся! Через кілька днів виїзд". Так розпочалася багатомісячна служба на Харківщині, у звільненні якої їхній батальйон брав активну участь.

Втрати побратимів, поранення, суворе життя в окопах стали серйозним випробуванням для людей, успішних у цивільному житті, проте новачків у військовій справі. За тривалий час перебування на нулі вони загартувалися і стали справжніми воїнами.



"На Харківщині ми перебували на самому кордоні. Перед нами – лише поле, за яким – ворог. Ми відчували, як він спостерігає… Прірва між нами й мирним життям ставала дедалі більшою. Поїздка до найближчого прифронтового містечка сприймалася як щось незвичайне, – розповідає Костянтин. – Там можна було – нічого собі! – випити заварної кави з апарата, газованої води, з’їсти хотдог, морозиво! А поїздка до Харкова! Уперше нас пустили туди місяців через три після перебування на нулі. Приїжджаємо, а там багато цивільних, діти бігають, школи працюють! Першої миті ми були ошелешені".

"Перша думка: "Ну все, кінець"

Пізніше весь батальйон передислокували під Бахмут. Там Костянтин і отримав поранення в обличчя.

"Сутеніло. Ми невеличкою групою пробиралися на позицію, – згадує. – Я йшов першим, почався обстріл. Ми повзли, я відірвався вперед, тож підвівся озирнутися, чи товариш іде за мною. Так і схопив кулю в щелепу за кілька метрів до позиції. Відчуття було таке, наче хтось добряче дав по обличчі. Воно заніміло, хлинула кров. Перша думка: "Ну все, кінець". Наступна: "А чого це кінець? Та ж я ще можу думати, рухатися. Значить, не все втрачено".

Мозок працював злагоджено, наче механізм. Я міг чітко продумати послідовність дій. Приліг, передав по рації про поранення, попросив прикриття. Дістав бандаж, перемотав обличчя. Вирішив: неодмінно треба вийти самому, винести автомат і рюкзак, адже в ньому – батареї для радіостанції й тепловізор. З позицій саме поверталися побратими, яких замінили, тож я пішов із ними. Так ми дісталися більш-менш безпечного місця, де нас уже чекав взводний медик. "Іти можеш?" – спитав він у мене. "Можу", – відповів я. Той узяв мої речі, і ми попростували до евакуаційної машини".

З прифронтових районних лікарень Костянтина скерували до Харкова, відтак – до Полтави. Зараз він проходить короткотривалу реабілітацію в Чернівцях. Насолоджується спілкуванням із сім’єю. До свого поранення ставиться з гумором. Каже, могло бути й гірше. Утім, цілковито розслабитися у нього ніяк не виходить: постійно хвилюється за своїх побратимів, які зараз на передовій.

"Якась частина мене все одно з товаришами. Мені страшно за пацанів. Ось днями вони заступають на позиції на кілька діб, і вже знаю, що в ці ночі буду погано спати", – зізнається.



"Я "закінчився" вже не раз"

Понад рік на нулі – це виснажливо, не приховує військовий.

"Якщо чесно, я "закінчився" вже не раз. Принаймні тричі наставав момент, коли хотілося хоча б відпочити. У такі миті здавалося: все, більше не можу", – каже.

На запитання, як ставиться до "ухилянтів", чоловік не має однозначної відповіді.

"У кожного є причини, чому не йде служити. Я не можу ненавидіти кожну людину, яка не на фронті, бо не знаю всього. Може, це потужний волонтер? Волонтери не раз рятували мені життя. Звісно, є чимало людей, які б могли нас поміняти. Знаю таких, які били себе копитом у груди, що я такий "чіко-бойовіко", з автомата стріляю. А розпочалася війна – голову затиснув у плечі, тихенько перебіг із хати в магазин і назад. Водночас є знайомі, в яких по троє і більше дітей, але вони готуються до війни, бо розуміють, що рано чи пізно підуть на фронт", – розмірковує захисник.

Іван Ковбаснюк, як і його брат, намагається не втрачати почуття гумору навіть у найкритичніші моменти. Каже, часто саме це і рятує.



"Якось ми їхали на позиції розбитою польовою дорогою. Почався артобстріл. Обабіч дороги лунали вибухи, автомобіль добряче трясло. Усі насторожились, а водій у цей момент увімкнув на повну гучність веселу молдавську музику і щосили натиснув на педаль газу. Машина заревіла і на повній швидкості помчала через ями. Ми не втрималися, попадали на підлогу кузова й почали реготати. Так і вибралися з-під обстрілу, під гучну веселу музику…Як на одному подиху, без втрат", – з усмішкою пригадує Іван.



Увесь цей час брати служили разом і підтримували один одного. І хоч як би важко не було далі, вони готові захищати країну, скільки знадобиться. Головне – разом…

Здійснено за підтримки Асоціації "Незалежні регіональні видавці України" в рамках реалізації проєкту Хаб підтримки регіональних медіа. Погляди авторів не обов'язково збігаються з офіційною позицією партнерів.



Читайте новини "МБ" у Facebook | Telegram | Viber | Instagram
Шановний відвідувач, Ви зайшли на сайт як незареєстрований користувач. Ми рекомендуємо Вам зареєструватись або зайти на сайт під своїм ім'ям.

0 коментарів

Ваше ім’я: *
Ваш e-mail: *
Код: Натисніть на зображення, щоб оновити код, якщо він нерозбірливий
Введіть код:

Читайте також

Не перевищуйте швидкість: де у Чернівцях працюють камери, які фіксують порушення ПДР
У Чернівцях завтра перекриють завантажену вулицю: будуть обрізати дерева
Контролювали весь повітряний простір Європи: відомий мандрівник показав колишній секретний об’єкт на Буковині - відео
Витягати з того світу – це просто робота: Чернівецький центр екстреної медичної допомоги очолив рейтинг успішних реанімацій в Україні
ексклюзив
Чернівчан просять достойно провести загиблого солдата Василя Зельмановича
На Буковині модернізують залізничний пункт пропуску через українсько-румунський кордон
Місця вистачає не всім: у яких школах діти навчаються змішано через малі укриття
Нинішній епідсезон на Буковині був важким: від грипу померло четверо людей
Герої Буковини: під час виконання бойового завдання загинув Григорій Малиш
ЧТУ хоче купити три нові тролейбуси за 50 мільйонів гривень
Внаслідок атаки на Харків 29 березня постраждали 55 людей, двоє загиблих
На фронті за день майже 150 боїв, на Курщині відбито 20 атак – Генштаб
РФ завдала удару КАБом по центру Куп'янська, є постраждалі та руйнування
Трамп анонсував нову розмову з Путіним
Бої за Торецьк тривають: частину міста контролюють окупанти — очільник МВА
Сирський за підтримки Зеленського змінив плани контрнаступу на півдні, забравши частину сил на схід — NYT
Українська ППО у березні знищила понад 4 тисячі повітряних цілей
Чи можна отримати паперовий висновок ВЛК після 1 квітня: відповідь Міноборони
Під ударом була більшість регіонів: по Україні за тиждень випустили понад тисячу російських керованих авіабомб
Війська РФ за ніч і ранок 44 рази обстрілювали прикордоння Сумщини, є поранений

Колонка

Читають Коментують

Свіжий номер

Афіша

політика, влада

економіка

здоров'я

культура

спорт

Каталог фірм