У товаристві "Український Народний Дім у Чернівцях" волонтери плетуть маскувальні сітки, виготовляють окопні свічки, кікімори та консерви для наших захисників. З настанням холодів роботи стає більше – зростає потреба в окопних свічках. А робочих рук катастрофічно бракує. Тож волонтери звертаються до всіх, кому болить за долю країни, приходити до Народного дому хоча б на кілька годин і допомагати.

Про це йдеться у публікації "МБ" від 21 вересня, пише molbuk.ua



"Ти у списку, втікай"

У будні тут людей небагато. Усі – жінки, серед яких чимало переселенців. Хтось уже на пенсії, інші поєднують роботу чи догляд за дитиною з волонтерством. Прибігли, допомогли кілька годин – і знову до праці.

Валентина Дунда – з Нової Каховки. Вона – депутатка Новокаховської міськради, а також викладачка у місцевому коледжі. До останнього протистояла росіянам, які за лічені години захопили місто. Та врешті довелося все залишати і втікати, інакше ризикувала потрапити в полон.



Зараз пані Валентина проводить онлайн-заняття зі своїми студентами, пояснює їм основи нарисної геометрії, комп’ютерну графіку і матеріалознавство. Опісля приходить волонтерити до Народного дому. Навіть студентів своїх залучає – провела з ними онлайн майстер-клас, як виготовляти окопні свічки.

"Вікно мого помешкання в рідному місті виходить на Дніпро та ГЕС. 24 лютого минулого року глипнула – аж летять чотири гелікоптери, і на ГЕС висаджується десант. І вже о десятій ранку у нас висів російський прапор, – із гіркотою згадує жінка. – Два місяці ми боролися, партизанили. А потім мене добрі люди попередили: "Ти у списку, втікай". Моя помічниця не встигла, то її посадили в підвал. Лякали пострілами вгору, вставляли до рота пістолет. Змушували ставити ноги у воду, через яку пускали ток. Ми викупили її в росіян за тисячу доларів. Я була змушена втікати під "градами". У Чернівцях – моя донька, тож я переїхала сюди і почала життя спочатку…"

"За сітками – черга, вони дуже потрібні на фронті"

Пані Валентину мало не трясе від люті, коли думає про росіян та зрадників, які допустили моментальне захоплення її рідного міста.
"За місяць до вторгнення приїжджав президент Зеленський – усе було заміновано. Та керівництво СБУ в Херсонській області здало ворогу всі дані, розмінували все. І росіяни поперли: проїхали ГЕС, ліворуч – Херсон, праворуч – Запоріжжя. Якби наші завчасно підірвали чотири мости, що ведуть на південь, – не було би ні "Азову", ні Запоріжжя – нічого б не було…Сподіваюся, колись усі зрадники отримають по заслузі", – каже.



Волонтерство допомагає пані Валентині трохи відволіктися.

"Вперше прийшла сюди отримати продуктовий пакет. Коли побачила, що потрібна допомога, долучилася. Бо вже мізки закипають, і ненависть до росіян заливає. А сюди прийдеш – тут так затишно, спокійно. Хлопці пишуть листи, дякують. У мене два студенти на фронті, воюють і паралельно навчаються. Вкладаю в сітки, які плету, всю душу для наших воїнів. Але дуже треба рук! Ось дивлюся, скільки людей приходять за безкоштовною гуманітарною допомогою. Просимо – допоможіть хоч трохи, адже можна знайти хоч годинку-дві вільного часу! Роботи тут усім вистачить. За сітками черга стоїть, вони на фронті дуже потрібні. Он зараз закінчуємо плести – і її відразу забирають".



"Кожен має працювати на перемогу"

Пані Марії з Чернівців – 74 роки. Запевняє: не думає про те, важко чи ні. Треба допомогти – приходить і робить.

"Думаю тільки про перемогу. Про мир, добро на цій святій українській землі. Кожен із нас має працювати на неї. Абсолютно всі – від малого до старого. Ніхто за нас це робити не буде", –переконана чернівчанка.

Молода матуся Наталія – з Херсона, у Чернівцях із квітня минулого року.

"Страшно було виїжджати з окупованого міста, але ще страшніше там залишатися, дитина дуже боялася. Усе сподівалися, що війна ось-ось закінчиться, а вона лише, навпаки, набирала обертів. Тож переїхали до Чернівців. Відтоді приходжу сюди і допомагаю, чим можу. Тут морально відпочиваю. На жаль, дуже бракує робочих рук. Іноді буває термінове замовлення від бійців, а нас мало, і працюємо вже з останніх сил. А зараз настануть холоди, то роботи побільшає, бо потрібні окопні свічки, кікімори…"



Одна із засновниць волонтерської групи Українського народного дому – чернівчанка Тетяна Татарчук.

"Ми з перших днів великої війни почали щось робити, допомагати. Так утворилася наша волонтерська група. Долучаються місцеві, переселенці, із "Турботи" дівчата приходять. Але зараз дуже потрібні руки. До завершення війна, на жаль, не наближається, тож треба допомагати. Закликаємо всіх людей активуватися, не бути байдужими, провести свій час змістовно. Не просто полежати на дивані, подивитися черговий серіал чи новини, а ще й зробити щось корисне, що рятує життя наших захисників. Крім того, тут можна знайти однодумців, друзів", – каже Тетяна Татарчук.

Приходити можна і з малюками. Для них тут є килимки, іграшки. Також тут пригостять чаєм, печивом.

"Сподіваюся, у цьому залі колись знову будуть відбуватися культурні заходи. Та поки що він потрібен для роботи на перемогу", – каже волонтерка.



Куди приходити:

Товариство "Український Народний Дім у Чернівцях", 2-й поверх, великий зал, вул. Якоба фон Петровича, 2, тел. (0372) 555-806



Читайте новини "МБ" у Facebook | Telegram | Viber | Instagram