Основні принципи розподілу податків*

Податки – основа економіки держави. Які б негативні асоціації не викликало це слово, громадяни їх все-одно мають сплачувати. По-суті, це ціна за користування суспільними благами. Частина податків йде до державного бюджету, частина – до місцевих. Скільки ж податків існує в Україні і яким чином вони розподіляються?

Особливості розподілу податків за бюджетами

Податкова система в Україні достатньо складна. Податковий кодекс постійно піддавався змінам. Це призвело до того, що в Україні з’явилися приховані податки, а окремі з них розділилися на кілька дрібніших. Тож зупинимося на головних.

Податки до державного бюджету:

• Податок на додану вартість (ПДВ). Додана вартість - це приріст вартості товару або послуги, яка створюється на всіх етапах його виробництва і реалізації. Від виробника до продавця. Кожен з учасників процесу перекладає сплату ПДВ на наступного. Крайнім виявляється простий споживач. Основна ставка ПДВ складає 20%.


• Єдиний соціальний внесок (ЄСВ). Він складає 22% від нарахованої зарплатні . Офіційно це "внесок за страхування". Але за своєю суттю - це податок. Це обов’язковий платіж, який контролює держава.


• Військовий збір. Його ставка 1,5% від нарахованої зарплати, дивідендів, виграшів тощо.

Податки до державного бюджету і місцевих бюджетів одночасно:

• Податок на доходи фізичних осіб (ПДФО) – 18%. Він стягується із зарплат, стипендій, заохочувальних виплат, від продажу майна тощо. Будь-які ваші офіційні доходи оподатковуються цим податком.


• Основна частина податку на доходи фізичних осіб залишається на місцях і йде до місцевих бюджетів. Розподіл ПДФО між бюджетами відбувається таким чином: 60% податку йде до бюджету вашої громади, 15% - до бюджету області, 25% - до державного бюджету. Виключення – міста Київ (залишається 40%) та Севастополь (100%).


• Податок на прибуток підприємств. Його базова ставка складає 18%. Розподіл податку між бюджетами відбувається так: 90% йде до державного бюджету, 10% - до місцевого. Виключення – підприємства комунальної власності. Сплачений ними податок повністю залишається у місцевих бюджетах.


• Екологічний податок. Його ставка різна, залежить від забруднюючої речовини. Розподіл податку між бюджетами відбувається так: 45% йде до державного бюджету, 55% - до місцевого.


• Рентна плата за спеціальне використання води. Ставка залежить від басейну та типу вод. Розподіл податку між бюджетами відбувається так: 55% йде до державного бюджету, 45% - до місцевого.


• Рентна плата за користування надрами. Ставка цього податку вираховується у відсотках від вартості продукції – видобутої корисної копалини. Розподіл податку між бюджетами відбувається так: 75% йде до державного бюджету, 25% - до місцевого.

Податки до місцевих бюджетів:

Єдиний податок. Сума залежить від групи, у якій працюють підприємці. Перша група сплачує 10% від прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Друга група - 20% від мінімальної зарплатні. Третя - 3% (платники ПДВ) або 5% (неплатники ПДВ) від доходу. Четверта група сплачує від 0,95% до 6,33% від вартості 1 га землі.

Податок на майно. Він, у свою чергу, складається з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, транспортного податку, плати за землю. Ставки визначає місцева рада.

Методи оптимального розподілу бюджетних коштів

Як бачимо, найбільшим платником податків є звичайні українці. Що, сплачуючи податки до бюджету, утримують державу. Тож мають повне право впливати на розподіл доходів бюджету, або, як мінімум, контролювати цей процес.

На державному рівні це зробити важко, але на місцевому - можливо. У переважній більшості міст податок на доходи фізичних осіб є головним джерелом наповнення місцевого бюджету. Він складає близько 60% всіх надходжень. Проте розподіленням цих коштів займаються чиновники, які думають перш за все про власну вигоду. Тож ефективність процесу викликає сумніви. У містах з’являються непотрібні проекти, а частина грошей взагалі безслідно "зникає".

Вихід із ситуації на думку партії "Українці" (https://ukraintsi.org/) – надання права впливати на розподіл місцевих бюджетів тим, хто їх формує – мешканцям громад. Тобто поглиблення фінансової децентралізації до рівня платників податків.

Таким чином розподіл коштів буде відбуватися відкрито, прозоро як для платників податків, так і підприємців, які братимуть участь у процесі.