Далекий Схід, Європа, США… Скрізь було насичено не лише фейсами політиків, але і їхніми потугами вплинути на союзників чи опонентів. Звичайно, на початку тижня топ темою було проведення саміту лідерів ШОС ( Шанхайської організації співробітництва). На зустріч прибуло більше 20 лідерів країн, половина із яких були безпосередньо членами цього об’єднання. Багато експертів назвали цю зустріч декларацією неформального клубу "Автократи усіх країн – об’єднуйтеся". Якщо із Китаєм, РФ, КНДР, Іраном, Білоруссю все зрозуміло, то із іншими лідерами не все так однозначно. Наче вони і представляють країни із формально демократичним устроєм, але надто вже особисто тяжіють до авторитаризму. Не буду називати персонально, але ті, хто у темі, самі здогадуються про кого йдеться. Апогеєм зустрічі була грандіозна вистава з "парадом перемоги", яка засвідчила, як можна фальсифікувати правдиву історію. Адже переможцем у війні з Японією з боку Китаю була армія, яка після війни під тиском комуністів була змушена перебратися на острів Тайвань. Проте такі деталі не повинні були псувати настрій лідеру КНР, що зібрав навколо себе своїх васалів аби задекларувати створення нового біполярного світопорядку.
У своєму дитинстві я вже чув гасла про непримиренну боротьбу за мир від найбільшої на той час диктатури світу. І от тепер знову проголошуються гасла за мир, взаєморозуміння, торгову співпрацю та інші благородні наміри. Та є така приказка, що добрими намірами вимощена дорога до пекла. Оте найближче оточення організатора заходів, аж ніяк не нагадує янгелочків із крильцями. Політика Китаю дуже далекоглядна. Навіщо їм самим воювати, коли у них існують десятки проксі, що готові за гроші та підтримку робити всю брудну роботу. Хіба це не досконале рішення, коли із дозволу КНР московія виснажує свою економіку, військові та людські ресурси та стає все більш залежною від ласки покровителя. Злі язики стверджують, що добра частина Сибіру у оренді, беруть усе, що можна – газ, воду, ліс, інші цінні ресурси. Хто ж від такого відмовиться. Навіщо вводити війська, коли за двадцять, тридцять років такої політики – усе що за Уралом непомітно буде заселено племенами китайського народу? Середня Азія , Південний Кавказ також насичені китайськими інвестиціями та бізнесом. Є свої стрибунці і у Європі – Білорусь, Сербія, Угорщина, Словаччина. Усе розвивається за єдиним давно затвердженим планом – відродження шовкового шляху. Гроші роблять свою справу – порти, інфраструктура, спільні підприємства, спільні наукові розробки, логістичні хаби – чого ще бажати? Навіщо стріляти? Спочатку даєш кредити популістам – політикам та корупціонерам, а потім контролюєш ресурси та владу.
Європі та США далеко до таких планів. Як бліденько виглядали оті зустрічі у Парижі та заяви із Вашингтону. Демократії звикли наступати на одні і ті ж граблі. Політика Кісінджера прагнула відірвати Китай від СРСР. Політика Трампа – Росію від КНР. Самі ж накачували тих пролетарів грошима, новітніми технологіями, а тепер чухають потилиці, бо їхні протеже не прагнуть ставати цивілізованими державами. У них своя дружба та свої цілі і шляхи наближення до мети. Східні імперії не надто переймаються демократичними цінностями. Гуманістичні сентименти то не їх пріоритети. Тому Європа тримається за Україну, як за останню надію не стати сусідами нового Чингісхана. Але чи не запізно вони перейнялися реальною небезпекою?
Звичайно, моє покоління не доживе, але тим, які молодші за сорок, раджу записуватись на курси китайської мови. Моя мати чомусь казала, що світом буде керувати жовта раса. Звідки у неї були такі прогнози?
Читайте новини "МБ" у Facebook | Telegram | Viber | Instagram
