Ольга Кривецька, молодша співробітниця Чернівецького краєзнавчого музею, каже, що основа будь-якого народного строю – сорочка. Буковинська ж вирізняється різноманітністю кольорів і бісерним оздобленням.
Унікальними прикрасами регіону є салби – нашиті на тканину монети, які одягали на шию. Також на Буковині були поширені дьорданики – весільний головний убір, оздоблений бісером та квітами. Серед прикрас найбільш ефектною є кода – різновид вінка, що мав вигляд корони та прикрашений ковилою.
Зараз багато з цих речей втратили актуальність, а особливості народного строю через техніку виконання стає все важче відтворити. Тож як сьогодні буковинські майстрині продовжують життя традиційного одягу, довідувався "МБ"
"Наша традиція завжди була живою"
У Чернівцях понад 20 років діє громадська організація "Вишиваний дивотвір". Вона об’єднує буковинських майстринь, що працюють над створенням народного одягу та прикрас. Організацію очолює мисткиня Одарка Кучерява.
Майстрині відтворюють народні строї та презентують буковинський одяг не лише в Україні, а й за кордоном. Крім того, вони створюють образи для сцени.
"Команда Вишиваного дивотвору"
Рукоділлям Одарка Кучерява займається з дитинства, адже росла у творчій сім’ї. За роки жінка опанувала різні техніки вишивки, ткацтва, шиття, оздоблення одягу.
Вона каже, що сьогодні популярною є думка про те, що не варто носити автентичний одяг, бо такі речі потрібно зберігати в музеях.
"Я з цим не погоджуюся. Часто старовинні вироби перебувають у поганому стані, і тоді можна використати лише окремі елементи. Наприклад, ми створили три панно, вирізавши частини старовинної вишивки, вклали їх у рамки та зберегли унікальні орнаменти, на які не натрапляли в жодних книгах. Якщо автентичні речі просто лежатимуть у шафах, то як ми збережемо зв’язок поколінь? Наші традиції завжди живі! Моя мама до кожного свята вишивала нові сорочки", – говорить жінка.
Під час роботи майстрині спираються на літературу, консультуються з етнографами, адаптують одяг під повсякденне життя та навіть сценічні виступи.
Як зазначає пані Одарка, кожен виріб, створений членами її громадської організації, є унікальним. Він існує лише в одному екземплярі.
"Ми працювали над костюмами для етномюзиклу "Крізь століття", витративши рік на розробку крою та вишивки, щоб максимально відтворити автентичні зразки. Також брали участь у показі всеукраїнської мережі модельних агенцій, де виготовляли одяг для жінок ВПО. Сім дівчат одягли буковинські строї. Особливо запам’яталася реакція кримчанки. Їй настільки пасував образ, що ми жартома назвали її гуцульською царівною.
Під час різдвяного ярмарку у Франції ми представили наші вишиванки, і європейці були в захваті. Французи та німці казали, що хочуть такі самі вироби мати у своєму гардеробі", – розповідає вона.
Буковинська вишивка в сучасному одязі
А от чернівецька дизайнерка Світлана Крачило про адаптацію автентичного одягу в повсякденне життя каже, що частина фахового середовища виступає за те, щоб його носити, але лише той, який не є музейним експонатом.
"Якщо це родинна річ, вишита бабусею або ж мамою, я підтримую, коли його одягають у тому вигляді, у якому він був виготовлений. Або, припустімо, певні традиційні елементи можна адаптувати в сучасний одяг", – зазначає вона.
Також пані Світлана розповідає, що сьогодні часто носять репліки, виготовленні за зразком старовинного образу. Проте виготовити їх складно та дорого.
Зараз дизайнерка працює над розробкою одягу за авторською технікою.
"Я прагну не так відтворити, як продовжити традицію. Одяг має бути зручним, щоб у ньому людина в сучасному темпі життя почувалася комфортно. У своїй роботі використовую не традиційну вишивку, а лише натяк на неї. Також працюю над тим, щоб додати елегантності у традиційний одяг", – каже пані Світлана.
Сардак виготовлений Світланою Крачило
Читайте новини "МБ" у Facebook | Telegram | Viber | Instagram
