На околиці Хотина – маленька хатка на два вікна. Стара та облущена. Двері замкнені на колодку. У хатинці живуть шестеро дітей. Найстаршому виповнилося 18. Хлопець знайшов собі роботу, щоби допомагати молодшим. Мати цих дітей працює за кордоном, але наразі вдома. Батько безвісти зник на війні…
Національний секретар громадської організації "Справа Кольпінга в Україні" Василь САВКА та керівник інспекції ГУ НП в області Володимир ШЕПЕНЮК привезли допомогу й подарунки цій та іншим родинам, які опинилися в складних життєвих обставинах.
Володимир та Василь дістають із буса подарунки, макарони, олію, фрукти. Мати впускає до хатини.
– Заходьте, діти у великій кімнаті, – каже жінка років 45.
На дверях висить ковдра
Заходимо до маленької хатинки. Тісно та темно. При вході у кімнату на дверях висить ковдра. Заходимо до кімнати, де перебувають діти. Там чотири ліжка. Граються і хлопчики, і дівчатка. Бачать гостей і вітаються.
"Добрий день!" – гукає малеча.
"Добрий день", – відповідають поліцейський і волонтер.
Діти сідають рядочком і з блиском в очах очікують, коли ж їм дадуть подарунки. Вони яскраві, у червоному подарунковому папері. Кожен підписаний, для кого саме.
Володимир Шепенюк простягає коробку дівчинці. Вона миттю починає її відкривати. Просить дорослих допомогти. Там іграшки, солодощі, фломастери, блокноти.
"Кла-а-ас!" – не стримує емоцій малеча.
Її братики та сестрички також не гають часу та розглядають подарунки. Один з хлопчиків відразу почав їсти цукерки. Одну, другу, третю…
– А де ваш старший син? – запитує Володимир Шепенюк у мами.
– Я лише приїхала з Чехії. Старший син влаштувався в Чернівцях на шиномонтаж, там працює. Я висилала дітям гроші, стараюся допомогти. Мій
чоловік зник безвісти під Покровськом, уже третій місяць ні слуху ні духу, – каже жінка.
– Чи зверталися до влади з проханням про допомогу? У вас же п’ятеро дітей, – запитую.
– Зверталася, але користі мало, – каже жінка.
На запитання, до кого зверталася і що просила, жінка так і не відповіла...
Прямуємо до наступної сім’ї.
– Їдемо до сім’ї переселенців. Вона приїхала з Сіверськодонецька у 2022 році. Тут двоє діток – хлопчик та дівчинка. Дівчинка маленька, у неї вада серця, – каже Василь Савка.
Нас зустрічає мама діток. Худа, чорнява, загортається у велику куртку, бо на вулиці холодно. Запрошує нас до будинку.
Подвір’я велике та просторе. Заходимо до хати. На ковдрі грається хлопчик. Побачивши подарунки, не чекає, коли йому їх подадуть, бере сам.
Відкриває й тішиться конструктором, відразу починає його збирати.
У будинку тепло. На руках у мами маленька дівчинка. Обійняла її міцно за шию. Чоловік цієї жінки теж зник на фронті, і тепер вона залишилася сама з двома дітьми.
У сім’ї 15 дітей
Наступна сім’я – то ціла футбольна команда із запасними. Там аж 15 дітей. Живуть у Рукшині. На подвір’ї дуже багато випраних речей. Біля дверей багато взуття.
– У цій сім’ї восьмеро своїх діток. Четверо – двоюрідної сестри, яка померла. Щоби діти не потрапили до інтернату, ця сім’я усиновила їх. Ще троє чужих діток також живуть тут. Їхня мама померла, а тато був на війні. Коли дружини не стало, чоловік демобілізувався. Йому не вистачало коштів, щоб утримувати дітей, тому він нині перебуває за кордоном, заробляє гроші на утримання родини. А діти тимчасово живуть тут, – розповідає Володимир Шепенюк.
Заходимо до хати. Діти посідали на ліжка. Тісно. Одні комусь на руки посідали, хтось стоїть. Володимир Шепенюк і Василь Савка заносять подарунки і вручають дітям. Вони починають їх відкривати та роздивлятися.
Мама дітей розповідає, що пральна машина у них не припиняє роботу.
– У нас вона працює постійно. Дітей багато, все треба прати. Готую також багато, бо всіх потрібно нагодувати. У нас велике господарство. Вирощуємо поштових голубів, маємо багато курей, корову, шестеро свиней. Сім’я велика, тож дітей треба чимось годувати, – каже жінка.
Сім’я дякує поліцейським і волонтерам.
За день ми побували у восьми сім’ях, які опинилися у складних життєвих обставинах. Історії різні. Одних жінок покинули чоловіки. Інші до своїх трьох дітей усиновили ще. Хтось із трьома дітьми живе без світла...
Василь Савка переконаний: таких дітей ніхто не має залишати в біді.
Читайте новини "МБ" у Facebook | Telegram | Viber | Instagram