28-річний Юрій Шкраба родом з Чорнівки. Він з дитинства мріяв стати військовим. Його дідусь був ветераном Другої світової війни. Юрій часто слухав його розповіді про героїчні часи. Коли на нашу землю ступив ворог, він вирішив, що не може залишатися осторонь. Юрій долучився до мінометного підрозділу 108 окремого гірсько-штурмового батальйону 10 окремої гірсько-штурмової бригади, йдеться в публікації "МБ".
"Знав, заради чого це роблю"
"2023 рік був для мене, як і для багатьох інших, переломним. Я працював у цивільному житті, намагався підтримувати фронт донатами, волонтерством, але в глибині душі відчував, що цього замало. Коли мені прийшла повістка, зрозумів: настав час брати відповідальність на себе. У військкоматі зібрали таких самих хлопців, як я. Хтось мав бойовий досвід, хтось узагалі не тримав зброю в руках. Мене скерували до навчального центру, де нас готували до виконання завдань. Спочатку було важко: фізичні навантаження, дисципліна, постійна втома. Та я знав, заради чого це роблю", – розповідає Юрій.
Під час розподілу Юрія скерували до мінометного підрозділу.
"Спочатку здавалося, що це щось нереальне. Міномет? Обчислення? Координати? Я думав, що не впораюся. Та командири й побратими допомогли швидко освоїтися. Ми починали з базових речей: як заряджати, як правильно ставити міномет, як швидко змінювати позицію. Дні зливалися в один нескінченний процес навчання. Це дало результат. До кінця підготовки я вже чітко розумів свою роль у розрахунку", – говорить військовий.
Юрій пояснює, у чому ефективність міномета на полі бою.
"Міномет – це проста, але надзвичайно ефективна зброя. Він не такий точний, як снайперська гвинтівка, і не такий потужний, як артилерійська гармата, але саме його мобільність і швидкість дають змогу змінювати хід бою. Наш розрахунок працює з мінометом калібру 120 мм. Цей "звір" здатен вразити ціль на відстані до семи кілометрів", – з гордістю розповідає Ю. Шкраба.
"Це було не просто рішення, а виклик"
Юрій – старший навідник. Він робить розрахунки, наводить на ціль і стріляє.
"Командир підрозділу, побачивши мою наполегливість, сказав: "Шкраба, ти будеш старшим навідником". Це було не просто рішення, а виклик. Коли нас відправили на передову, зрозумів, що всі тренування були лише прелюдією. Тут, у реальних бойових умовах, кожен постріл мав ціну, але саме тоді я зрозумів, що потрапив у свою команду. Наш мінометний розрахунок став моєю другою сім’єю", – говорить військовий.
"Кожен постріл – шанс зупинити ворога"
Юрій запевняє, що робота мінометного розрахунку – великий комплекс заходів, а не просто "поставити міномет і стріляти".
"Це математичні обчислення, точне наведення, швидкість у виконанні наказів і злагодженість команди. На полі бою немає права на помилку, адже кожен постріл – це шанс зупинити ворога, захистити побратимів або забезпечити прикриття для наступу. Я відповідаю за наведення міномета. На мене лягає величезна відповідальність: визначити точну траєкторію, обчислити поправки на вітер, рельєф і дальність, – провадить Ю. Шкраба. – Це важка робота, яка вимагає концентрації, швидкості й холодної голови. Зі мною працюють ще кілька хлопців. Один заряджає, командир працює на планшеті, даючи напрямок та дані для стрільби, третій коригує вогонь з повітря. Ми, як годинниковий механізм, де кожна шестерня має бути бездоганною. Якби хтось один із нас припустився помилки, це могло б коштувати життя нашим товаришам".
Буковинець згадує, як його розрахунку на світанку довелося підтримувати піхоту, яка відбивала атаку росіян: "Ми тільки-но закінчили облаштовувати позицію, міномет був напоготові. Наш командир отримав координати – і почалась робота. Я мав швидко обчислити поправки й встановити точний кут для стрільби. Нерви були на межі: ворог активно атакував, а наші хлопці потребували негайної підтримки. Перші постріли пішли. Через кілька секунд із переднього краю ми почули підтвердження: "У ціль!". Це було найкраще відчуття за весь той день. Успішно накриваючи цілі, ми не лише зупинили просування ворога, але й дали змогу нашій піхоті контратакувати. Вони повернули позиції, а ми розуміли, що наша робота була головною".
"Це була одна з найскладніших хвилин у моєму житті"
Військовий каже, що бойові дії – це не лише про успіхи.
"Одного разу ворог засік нашу позицію й почав контрбатарейний вогонь (дії артилерії на знищення артилерії противника – авт.). Ми миттєво почали змінювати місце. Це була одна з найскладніших хвилин у моєму житті. Під свистом ворожих снарядів ми розбирали міномет і тягнули його до іншої точки. У такі моменти ти відчуваєш кожну секунду, кожен рух, бо помилка може бути фатальною. На щастя, ми встигли", – говорить Ю. Шкраба.
Мінометний розрахунок – це не лише стрільба, а й постійна підготовка, маскування, тренування.
"Кожен день для нас – це безперервна підготовка. Ми облаштовуємо позиції, маскуємо міномети, тренуємося, перевіряємо боєприпаси. Часто доводиться діяти на ходу, коли ворог змінює свої позиції, а ми маємо миттєво реагувати. Особливо складно працювати під обстрілами. Проте коли чуєш, що наші удари вразили ціль, це додає впевненості й сили. Ми розуміємо: кожна успішна атака наближає перемогу", – з гордістю каже Юрій.
"Наша піхота передавала, що ворог у паніці відступає"
Юрій згадує і про бої вночі: "Ворожий підрозділ намагався прорватися через лісосмугу. Ми отримали координати від розвідки й почали коригувати вогонь. Ніч, темрява, лише ледь видно обрій. Міни летіли, а через кілька секунд ми чули вибухи. Наша піхота на передовій передавала, що ворог у паніці відступає. Тоді я вперше усвідомив, як важливо працювати злагоджено, швидко і точно".
Мінометники маскують свої позиції, адже ворог постійно намагається вирахувати їхні позиції та вразити міномет. Вони не можуть собі дозволити втратити озброєння чи боєкомплект, якого і так бракує. Адже ворог має кратну перевагу в людях, техніці, боєприпасах. Одного разу ворог застосував проти розрахунку Юрія хімічну речовину, яка викликала гостре отруєння.
За бойову роботу Юрія нагороджено відзнакою "Завжди на висоті" від командира батальйону, медаллю від Міністерства оборони України "За поранення" та почесною відзнакою "Вдячна Буковина" від Чернівецької обласної військової адміністрації.
"Для мене найголовніша мотивація – це мої побратими. Ми стали сім’єю, яка завжди підтримає в найскладніший момент. Коли в окопах гул мін і постійна напруга, важливо знати, що за тобою стоять надійні люди. Наш командир завжди нагадує: "Юро, твоя задача – стріляти так, щоб у ворога не залишилося жодного шансу". І я розумію, що саме від нас залежить не лише наше життя, але й доля багатьох інших підрозділів", – зауважує Ю. Шкраба.
За матеріалами пресслужби 108 окремого гірсько-штурмового батальйону
Читайте новини "МБ" у Facebook | Telegram | Viber | Instagram