Поза центром Києва пробігає звичне життя. Ніщо не вказує на події, що нині відбуваються в країні. Складається враження, що забарикадований центр і засніжені окраїни живуть у різних вимірах і в різних країнах. Більшість із тих, хто на окраїнах, бачать тільки страшну теле-картинку з палаючими кордонами та з убивствами і бояться центру. На Грушевського страшно тільки перших п'ять хвилин. Перших п'ять гранат. А потім звикається. А страх зникає, коли бачиш людей, які тут є.
Півтора місяці тому в прес-центрі у будинку профспілок було дивно побачити журналіста у шоломі. Зараз на столах біля кожного ноутбука, фотокамери та інших цивільних гаджетів, обов'язково стоїть протигаз. Вони тут всюди: у когось нові: чорні з великим склом, як у спецназу, у когось - старі, зелені, взяті із дерев'яних ящиків із радянським маркуванням, що стоять у коридорах на поверхах. Ніхто не виходить без них на вулицю за барикади, яких так бояться жителі окраїн. На багатьох журналістах - бронежилети.
За барикадами також знімають яскраві накидки з написом "преса", які мають рятувати від силовиків. Всі колеги радять на Грушевського йти без них, бо з-за задимлених барикад, людині з рушницею легше помітити у натовпі яскраву пляму. А що в головах у тих, хто сидить з рушницями, можна тільки здогадуватись.
Вночі на Грушевського спалахнув прилеглий до барикад магазин. Активісти кажуть, що це справа рук протилежної від них сторони, і це є ще одним кроком до надзвичайного стану. Сторони оголосили про тимчасове перемир'я, щоби пожежники загасили вогонь. На тлі цього російський журналіст записував стенд-ап про те, що активісти підпалили будинок і не випускають звідти людей. Насправді, всіх людей евакуювали. З невідомих причин всередині залишились троє працівників одного з офісів на четвертому поверсі. Проте, їхньому життю загрози не було.
Біля будинку офіцерів автобус із беркутівцями підрізав кілька машин автомайдану. Всіх витягнули з машин. Дівчат кинули обличчям в сніг, а хлопців почали бити. Машини розтрощили.
Активісти, що вже мали справу з "Беркутом", кажуть, що це був або якийсь особливий загін, або не український.
"Я не раз стикався з "роботою" нашого "Беркуту". Ці працювали "по свистку". Один свисток - починають бити. Два свистки - закінчують і тікають. Попередження вони не роблять. Вони, навіть, не розмовляють. Просто, як зомбі, налітають і починають бити все і всіх.
Журналістку Катерину Будко, що їхала з автомайданівцями, витягли з машини і завантажили в автобус.
- З мене здерли жовто-блакитну наліпку, - каже Катерина , - там, окрім мене, були затримані ще троє хлопців з Автомайдану. Також був таксист і двоє його пасажирів - хлопець і дівчина, які не мають жодного відношення до Автомайдану. Мене випустив боєць внутрішніх військ. Він побачив моє посвідчення журналіста і сказав його заховати і не показувати "Беркуту". Порадив сказати, коли виходитиму, що мене сюди помістили просто для моєї ж безпеки під час однієї з бійок. Так і вийшла. А хлопці не повернулись.
Судячи із того, що розповідають очевидці, полювання почали не тільки на активістів, а й на журналістів.
У соцмережах одне за одним почали з'являтися повідомлення про те, що автобуси без номерів підрізали знімальні групи кількох телеканалів: камери та машини потрощили.
Судячи з усього, найманці банди та "Беркут" почали терор проти активістів та журналістів. А найбезпечнішим місцем у столиці є барикади Майдану, яких так бояться жителі окраїн.
Весь сніг на Майдані, як і частина бруківки, пішов на барикади. Їх підсилили на кожному перехресті. Ось чоловік з лопатою збирає його з дороги і кидає іншому в мішок. А ось жінка в синьому лижному комбінезоні і в'язаних рукавичках нагортає його в мішок рукою: дрібними жменями струшує клапті снігу, що поналипали на рукавиці, а потім знімає її і дихає на розчервонілу правицю. Знову одягає і починає нагортати сніг у мішок.
На барикаді з боку Європейської площі стоїть хлопець із гучномовцем: "Односторонній рух! Лівий ряд для тих, хто з вантажем! Правий для решти. Жінкам і дітям вихід на Грушевського заборонений!"
У лівому ряду йдуть чоловіки з мішками бруківки на барикади. Минають бетонні стовпи, розкладені на Хрещатику з боку Європейської площі.
Майдан схожий на великий мурашник. Рух тут зупиняється, коли зі сцени починає лунати Гімн. Це - найбільш хвилюючий і, навіть, важкий момент психологічно. В цій раптовій зупинці є щось мусульманське, містичне. Після Гімну - молитва за упокій душ загиблих на Грушевського.
Михайло САЛІТРА
