Старша медсестра відділення хірургічної стоматології обласної лікарні Майя Теперчук стала кращою медсестрою країни. Своїми враженнями від конкусу переможниця поділилася з кореспондентом "МБ".
- Мені було 18, коли я почала працювати в лікарні. Наразі в мене стаж роботи - 13 років. До цього багато років працювала операційною медичною сестрою. Також працювала у лор-відділенні, у відділенні ортопедії. У відділенні хірургічної соматології працюю вже четвертий рік, - каже Майя Теперчук. - Не можна порівнювати ці роботи, бо вони зовсім різні. В операційній більше переважала робота руками, треба було злагоджено працювати з лікарем. Зараз у мене така собі керівна посада, я маю організувати колектив, маю забезпечити працівників потрібним оснащенням.
У вільний від роботи час стараюся бути на природі. Я дуже захоплююсь горами, подорожами. Нічого прекраснішого за природу бути не може. Вона нас дивує кожну секунду, і ніколи не повторюється. Тому я дуже зраділа, коли отримала у подарунок путівку до Парижу на сім днів.
"Відбір був дуже жорсткий"
- Почалося все з внутрішнього конкурсу в лікарні. Відбір був дуже жорсткий, бо колектив дуже великий, і всі заслуговують на те, щоб їм надали перевагу. Тести, практичні навики, художні номери... На обласному конкурсі все було ще серйозніше, тому що там вже були найкращі представниці лікувальних закладів області. Етапи конкурсу були точно такі ж. Художній номер підготувати було найскладніше. Все можна вивчити, все можна показати, але артистом стати все ж таки складно, - ділиться Майя.
Нам поставили лише одну умову: номер мав бути патріотичним. В мене був номер, де за сценарієм я чекаю дзвінка від свого коханого, який перебуває на фронті. Треба було показати емоції моєї героїні, те, наскільки сильно вона хоче його побачити, почути. Сюжет ми вибирали самі, але мені допомагала готуватися режисер Людмила Скрипка з нашого театру. Вона допомагла мені розкритися. Це мені далося важко, адже щодня в лікарні ми вчимося стримувати емоції, а тут треба було все зробити навпаки, - ділиться медсестра.
"Всі йдемо на конкурс, щоби щоби перемогти"
-Я була дуже рада, коли стала кращою на обласному етапі. Я розуміла, що маю йти далі. Ніколи не вірила тим людям, які казали, що йдуть на конкурс просто щоб прийняти в ньому участь. Всі ми йдемо на конкурс щоб в ньому перемогти. Всі ми готуємося, стараємося, і прагнемо кращого, - каже Майя Теперчук.
Ще більша відповідальність звалилася на мої плечі, коли я усвідомила, що маю представляти всю Буковину. Я не могла собі дозволити зробити щось не так, тому готувалася дуже наполегливо.
Фінальний етап конкурсу у Луцьку був суто професійним. Так само були тести, був показ практичних навичок. Нам дали чотири тисячі тестів, з яких на конкурсі мали бути лише 100. Готувалася напружено, як перед іспитами в університеті. Звичайно, ми все це вчили, але зараз я займаюся практичною медициною, а не теоретичною.
Дуже цікавим був останній етап конкурсу, він називався "Чисті ручки". Є кілька етапів обробки рук, перед тим як приступити до роботи з пацієнтами. Нам треба бул ці всі етапи показати. Всі мали вимити руки, обробити їх спеціальною рідиною. В кінці ми всі ставили ручки у спеціальний апарат, який показував, наскільки добре ми впоралися. Такий собі детектор чистоти.
"Останній номер для мене виявився першим"
- Нас було 20 конкурсанток. Я витягла останній, 20 номерок. Для мене він виявився першим. Результати конкурсу оголошували як завжди, з кінця. Коли зрозуміла, що лишилася я одна, і що я "та сама" — була безмежно рада.
Дівчата у колективі були дуже дружні, старалися всіляки допомогти. Стереотипи про жіночі колективи не справдилися.
Всі прагнуть чомусь бути лікарями, ніхто не хоче бути медсестрою. Я хотіла показати, що лікар і медсестра — це злагоджена робота медиків. Медсестра перебуває біля пацієнта більше, вона може помітити ти те, чого не бачить лікар. Я хотіла довести, що без хорошої, грамотної медсестри лікарям було би важче працювати.
Діана Ватаман
