Чернівчанка Ніна Оніпко відзначає 100-літній ювілей. Вона пережила війну, голод, багатьох генеральних секретарів і президентів. Секретом свого довголіття вважає те, що багато працювала. Має 57 років трудового стажу.
– Про мене багато писали. Люди не раз вибирали мене депутатом районної та обласної рад, бо довіряли мені, – розповідає іменинниця. – Всі мене знали, що я хороша, можу допомогти. Дивлюся по телевізору, що зараз роблять депутати у Верховній Раді. Новини всі дивлюся. Так що все знаю. Дуже переживаю за українських військових, які воюють на Сході. Гинуть такі молоді хлопці. Я плачу за ними, не можу спати. Згадую, що мені довелося пережити під час минулої війни. Це жах! Німці були така сволота. Били людей, закривали в будинку і підпалювали. Мене хотіли розстріляти або посадити на 10 років до в’язниці за те, що переховувала у себе радянських солдатів. Якось підбили одного льотчика, а ми його взяли додому. Викопали на городі яму, і там його тримали. А ще ми ховали танкіста. Від смерті мене врятувало те, що у 1944 році прийшла Радянська армія. Так що не треба більше війни. У всьому винні Янукович і Путін. То страшні люди.
На шафі видніється синьо-жовтий прапорець. "Бабуся завжди була патріоткою України, – каже внучка Ірина. – Вона навіть народилася у день Соборності України – 22 січня 1915 року в Полтаві у багатодітній сім’ї. Почала працювати з 14 років. А в 23 вийшла заміж. Мала одного сина Михайла. У 1944 році приїхала до Чернівців. Працювала на панчішному підприємстві 57 років. Була депутатом Ленінської райради чотирьох скликань. Потім її обрали депутатом обласної ради. Бабуся ніколи не могла спокійно сидіти вдома. Навіть зараз веде активний спосіб життя, сама себе обходить. Живе сама в однокімнатній квартирі. Ми щодня навідуємося до неї, підтримуємо. Але вона ще сама все робить: варить їсти, пере, шиє на швейній машинці. Не довіряє пральній машинці, каже, що руками краще. Ще добре чує і бачить. Без окулярів всиляє нитку у вушко голки. Як тільки прокидається, включає телевізор – і він працює до ночі. Любить дивитися концерти і новини. Знає, що робиться в Україні та світі. Бабуся досі не втратила інтересу до життя, хоче все знати".
На запитання, у чому секрет її довголіття, ювілярка скромно відповідає: "Навіть не знаю, що сказати. Ніякого секрету не маю. Робила і робила, весь час була в русі. Не можу довго сидіти на одному місці навіть тепер. Мушу щось робити. Бажаю всім здоров’я і миру, а все інше буде".
