У малому залі Чернівецької ОДА журналісти зустрілися з кількома бійцями, котрі повернулися із зони АТО. Іван Олехович (Київ), Віталій Іванович (Чернівці), Андрій Коломієць (Хотин) та Віктор Колодяжний (Кам’янець-Подільський) нещодавно повернулись зі Сходу у десятиденну відпустку.

Про це повідомляє кореспондент molbuk.ua

Перед початком прес-конференції присутнім показали слайди із фотографіями бійців у епіцентрі бойових дій.

Волонтер Ольга Кобевко розповідає, що разом із іншими волонтерами вирушила на Схід, щоб завести бійцям зібрану допомогу, а паралельно поставила для себе ціль забрати вояків у заслужену відпустку.

Також волонтр зауважила, що більшість бійців вважає проведення будь-яких прес-конференцій недоречним, аж допоки не перемога не буде на нашому боці. Проте у волонтерського складу думка інша — ті, хто перебуває на передовій і може розповісти неперекручену інформацію з власних вуст повинні говорити.

"Так вже вийшло,що в дорозі ми з хлопцями провели разом цілу добу. За цей час почули таке, що не розкажуть по жодному телеканалу. Це не якийсь дядько з телевізора, який переповідає про події АТО сидячи у студії, а живі емоції" — розповідає Ольга.

Іван Олехович, Віталій Іванович, Андрій Коломієць та Віктор Колодяжний є добровольцями і на Схід вирушили за власною ініціативою.Розповідають, що саме цей факт дозволив відчувати себе вільніше від строчників і контрактників, адже керівництво останніх часто гальмує необхідні для захисту військові маневри.

Іван Олехович не перестає посміхатись — навіть дивно, що людина, яка побачила справжнє пекло, може залишити у собі таке душевне тепло. Іван потрапив до військ під час третьої мобілізації. Каже, що не розуміє тих, хо пішовши воювати намагається потім якнайшвидше потрапити додому. На думку хлопця, справжній чоловік повинен йти до кінця.

Віталій Іванович отримав повістку першого серпня, а вже четвертого вирушив до зони бойових дій. До призову чоловік працював менеджером.

На запитання журналістів "Чи відчуваєте в собі зміни після пережитого?", відповідають — "Люди ці зміни бачать, ми ж їх не помічаємо".

У хлопців цікавляться " А як до вас ставилось місцеве населення? Телебачення гуде повідомленнями про їхні проросійські настрої!".

Вояки: "Це все нісенітниці. Немає там 70 % "любителів Путіна", як часто виголошують по телебаченню.Так, перші декілька тижнів у Луганську з нами не вітались і не підходили. Але це легко пояснити тим, що населення налякане. Сепаратисти ж намагаються стріляти по мирних кварталах, щоб звинуватити у цьому українських військових".

Андрій Коломієць розповідає, що першим в районі написав заяву у добровольці. До цього чоловік був заступником директора Хотинської гімназії.
"Ще коли відбувалась анексія Криму, моя дружина знала, що у разі потреби піду воювати. Так воно і сталося.Поки у провладних кабінетах ділять владу — у зоні АТО гинуть люди.

Влада не думає про вояків. Згадати хоча б перемир’я, яке оголосив Порошенко. Його насправді не було. Нас обстрілювали по 2-3 рази на день, а ми на це не мали права.

З таким успіхом недалеко третій Майдан. А буде він, коли додому повернуться солдати, на яких влада плювала. Це будуть не студенти з дерев’яними щитами, а озброєні люди з передової, які знають, чого вони хочуть.

Потрібно навчитись називати речі своїми іменами. Коли нас обстрілюють з території Росії — це не внутрішній конфлікт, а війна" — розповідає чоловік.
Військові звернулися до влади з проханням забути про жадібність і згадати про те, що армія має величезний дефіцит військової техніки, теплого одягу та ліків.

"Ми воюємо зі зброєю минулого століття. З харчами та одягом допомагають волонтери, без яких нас, певно, нас уже не було б".