Калинка розпродує товари і контейнери

Майже порожні ряди і вивіски про розпродаж товарів – таку картину кореспондент "МБ" побачила у п’ятницю, за два тижні до Великодня, на Калинівському ринку. Практично ніде немає натовпів покупців. Через низьку купівельну спроможність буковинців багато продавців Калинки взагалі не вийшли на роботу. Їхні контейнери зачинені.

Впав попит навіть на дитячі речі

– Попит впав на всі види товару, – ділиться наболілим продавець дитячого та жіночого одягу і взуття Світлана ШЕЛЕСТ. – Деякі продавці тижнями нічого не продають. Навіть у кризові роки такої поганої торгівлі не було. Покупці скаржаться, що не мають грошей, що все подорожчало: і їжа, і комунальні послуги. Щоби принести додому кілька гривень, повернути те, що вклали в закупівлю товару, відшкодувати інші витрати, багато товарів продаємо за собівартістю. Та й придбати їх – обмаль охочих. Навіть на взуття (здавалося б, необхідна річ!) немає попиту.

Мабуть, люди носять старе, ремонтуючи його час від часу. Економлять навіть на купівлі дитячих речей...

– Завжди перед Великоднем на Калинівському ринку було людно, – ділиться приватний підприємець Валерія ЛІВІЦЬКА. – Нині навіть зі знижкою товар ніхто не купує. Продавала зимове взуття за собівартістю, щоб наступної зими завезти нову партію. Та на нього ніхто й не дивиться, тому відклала цей товар на рік.

Валерія Лівіцька розповідає, як нелегко їй дається заробіток. Вона пенсіонерка. Прожити на 800 гривень пенсії їй не вдається, тому змушена підзаробляти.

– Боюся перевірок, тому, коли почала продавати, одразу ж офіційно зареєструвалася як приватний підприємець, – зізнається жінка. – Сплачую всі відрахування, зокрема і до Пенсійного фонду. Маю 40 років стажу. Увесь цей час вносила пенсійні внески. Ще й тепер змушена їх сплачувати, хоч вони не додають розміру пенсії. Через великі податки приватним підприємцям нині вижити важко. Ще й торгівлі немає. Якщо й далі так піде, боюся, незабаром треба буде згортати бізнес.

Підробляє на ринку й чернівчанка Людмила. Зізнається: працює неофіційно, адже від продажу тапочок та кедів великої виручки не має.

– Торгую переважно у вихідні, – каже жінка. – Основне місце роботи у мене – школа-інтернат. Там заробляю не більше 800 гривень, тому доводиться мерзнути на ринку. Та й тут не порозкошуєш. Люди краще куплять буханку хліба, ніж тапочки.

До продавця підходять двоє молодих жінок. Цікавляться дитячими кедами.

– 35 гривень, – відповідає Людмила. – Продаю за стільки, за скільки сама купила торік. Перед початком навчального року продавала такі за 45-50 гривень.

Потенційні покупці довго оглядають взуття, розвертаються і йдуть. "Отак усі", – підсумовує Людмила.

Гуртовики торгують "у кредит"

Запитую, яка ситуація із закупівлею товару.

– Гуртова торгівля теж нині у скруті, – каже Людмила. – Ціни на товари трохи зросли, бо подорожчав бензин. Але не набагато: у гуртовиків – брак замовлень. Віднедавна багато хто почав збувати товар під реалізацію. Так з нового року працюю і я: беру в них взуття, продаю і аж після цього повертаю кошти гуртовикам. Вони не хвилюються, що я зникну із товаром, довіряють мені як постійному замовникові.

– Через брак покупців гуртова торгівля практично зникла, – додає приватний підприємець Дмитро МАКРОВСЬКИЙ. – А ще почастішали телефонні дзвінки з магазинів побутової техніки: їхні представники просять придбати у них товар, бо через скруту вони можуть закритися.
Зменшення попиту Дмитро Макровський пов’язує з подорожчанням та збіднінням населення.

– Щоби збути техніку, роблю чималі знижки, – зізнається підприємець. – Трапляється, на телевізорі заробляю лише п’ять доларів (!). Сьогодні від 08.00 до 11.00 продав один телевізор вартістю 6400 гривень. На ньому заробив 24 гривні! Покупці здебільшого цікавляться товаром виробників-брендів. Але часто купують те, на що вистачає грошей.

Людей більшає з наближенням до гуртових та продуктових прилавків.

– Люди купують тільки найнеобхідніше, – зауважує продавець Світлана Шелест. – Насамперед продукти харчування.

Немає виручки – не п’ють чаю

"Щоб зекономити, голодуємо весь день", – в унісон заявляють продавці. Дехто з них обходиться сніданками та вечерями, інші приносять із собою їжу з дому.

– Кількість замовлень від продавців прямо пропорційна обсягу їхньої щоденної виручки, – коментують продавець випічки Оксана та продавець гарячого чаю і кави Олена БУЧИНСЬКА. – Якщо продавці ще щось продадуть, то можуть собі дозволити випити гарячого чаю з булочкою.

Олена зауважує: "Багато продавців почали приносити електрочайники і самі роблять чай чи каву. Та взимку нерідко вода замерзає, тоді вони телефонують чи приходять до мене".

– Орієнтуюся на покупців, бо віднедавна продавці почали менше купувати випічки, – додає Оксана. – Щоби продукти не псувалися, почала менше випікати. Адже борошно нині дороге.

– Та що вже казати про економію? – емоційно зауважує підприємець Валерія Лівіцька. – Зайвий раз і в туалет не сходиш!

Заходимо до однієї з вбиралень. Хоч приміщення розташоване біля виходу з ринку, в ньому на диво порожньо. Від колишніх черг немає й сліду.

– Відвідувачів туалету поменшало, – каже орендар приміщення громадського туалету Микола. – Особливо продавців – колись наших постійних клієнтів. Минулими роками перед святами, щоби потрапити до туалету, вишиковувалися великі черги. Ні для кого вже не таємниця, що у сміттєвих баках прибиральники нині знаходять чимало поліетиленових пакетів та пляшок із продуктами людської життєдіяльності.
Економлять продавці і на пар­куванні автотранспорту. Пояснюють це зростанням ціни за послуги: від п’яти до восьми гривень.

– Порівняно з позаминулими роками, люди почали менше приїжджати своїми автомобілями, – робить висновок паркувальник Василь. – Торік на парковці було теж небагато машин. Кількість охочих припаркувати авто зростає у передсвяткові та святкові дні.
Олеся ДЛУЖАНСЬКА

Коментар

Сергій СТОЛЯР, перший заступник генерального директора Калинівського ринку:
– Економічна криза підірвала бізнес тих, хто працює на Калинівському ринку. З дев’яти тисяч торгових об’єктів постійно діють на ринку тільки п’ять тисяч. Інші контейнери приватні підприємці використовують як камери схову та склади. Привабливий для підприємців центр ринку: другий та третій сектори, де є торгівля. У першому ж секторі багато підприємців, які провели реконструкцію, продають свої нові торгові точки. У восьмому секторі, біля дороги, взагалі кожен другий контейнер здають або продають.
Це можна пояснити великою вартістю встановлення контейнера. За всіма нормативними документами, щоби встановити контейнер на 20 тонн, треба заплатити у державний бюджет майже 20 тисяч гривень. Сам контейнер коштує 2-2,5 тисячі доларів. Разом із його встановленням, підключенням до світла, облаштуванням, оплатою праці підрядників, сплатою за кран тощо треба викласти приблизно 10 тисяч доларів. Тому приватні підприємці не зацікавлені витрачати стільки грошей і встановлювати контейнер у місці, непривабливому для торгівлі.
Загалом обсяги торгівлі почали зменшуватись ще 2008-2009 років. При цьому кількість покупців щороку змінюється залежно від дня тижня та від того, будень це чи святковий день. Наприклад, якщо минулої п’ятниці торгівлі практично не було, то у суботу та неділю ринок "тріщав". Так він "тріщить" він від 20 до 50 разів на рік. В інші дні стоянки пустують.