Такої дороговизни овочів, яку спостерігаємо нині, вже давно не було. Скажімо, 10-13 гривень коштує кілограм капусти, який восени коштував всього три гривні. Подорожчали картопля, буряк, морква, цибуля. Дійшло до того, що влада взялася організовувати сільськогосподарські ярмарки, щоби хоч трохи збити ціновий ажіотаж. Чому ж зросла вартість городини? Чи йдеться лише про штучно організований бум?

Хто ходив до дядька на город та зважував вирощене?

– Торік ми посадили 30 гектарів картоплі та 45 – овочів, – розповідає Василь Соломко, керівник фермерського господарства "Джерело", що у Банилові на Вижниччині. – В угіддях місяць стояла вода. Через відсутність кисню в капусті сталося спиртове бродіння, багато її згнило. З усієї площі зібрали урожай лише на десяти гектарах, та й той мізерний. Аналогічна ситуація і з картоплею, хоча використовували якісні сорти бульб та елітне насіння. У підсобних господарствах населення теж були неврожаї. Крім цього, є нестача сховищ. А ще товаровиробники більшу частину вирощених овочів продали ще восени. Ось і маємо дефіцит та дорожнечу. Згідно з офіційними даними, торік в Україні зібрали 18 мільйонів тонн картоплі. Вважаю, що цей показник дуже завищений: більше десяти мільйонів тонн не набереться. На Буковині, як правило, продають урожай картоплі 450-460 тисяч тонн. Цей показник стосується господарств усіх форм власності. Але скажіть, хто ходив до сільського дядька на город та зважував вирощене ним? Методика підрахунків має бути набагато кращою, ніж та, яку використовують нині. Де ж вихід? Звісно, сприятлива погода завжди буде одним із головних критеріїв впливу на урожайність не тільки овочевих культур. Але неабияке значення має сортозаміна та сортовідновлення. Як правило, більшість селян роками не змінює структуру посівів, посівний матеріал, слабо бореться з бур’янами. Тому й урожай збирають мізерний та хворобливий. Хоча щороку спостерігаю обнадійливу на селі тенденцію: дедалі більше господарів використовують добротне насіння, причому отримують його навіть поштою. Варто на присадибних ділянках висаджувати лише суперелітні та елітні сорти овочевих культур, зокрема картоплі. Сортове насіння раджу купувати лише у спеціалізованих господарствах, які займаються сортовідновленням.

За словами Василя Дмитровича, минулого року в його господарстві непогано вродили лише столові буряки та морква. Цього сезону фермер має намір засіяти картоплею 40 гектарів угідь та 45 гектарів овочів. Сорти картоплі – "Горлиця", "Лілея", "Рив’єра", "Белла Роза". Тобто використовує і вітчизняні, і зарубіжні сорти, зокрема голландські. І вважає, що перспектива – за великими сільгоспвиробниками овочів, які мають можливість вирощувати продукцію на високому технологічному рівні.

Нічого не роблять, щоб овочівництво було прибутковим

– Найбільше картоплі в області виростили в 2007-2008 роках: відповідно 510 та 509 тисяч тонн, – каже Петро Пернай, заступник начальника головного управління агропромислового розвитку ОДА. – Торік – 496 тисяч тонн. Щодо овочів, то за останні вісім років їх найбільше було торік – 219 тисяч тонн. Дорожнеча овочевої продукції залежить від вартості пального, засобів захисту рослин. Скажімо, тонна нітроамофоски нині коштує майже 5000 гривень. Щоб виорати сотку городу, селянинові потрібно заплатити 12 гривень. А ще ж у нього є інші подібні витрати, а пенсія – мінімальна. Тому в перспективі навряд чи сільгосппродукція, зокрема картопля та овочі, суттєво подешевшає, швидше, навпаки.

– Ні в Україні загалом, ні в області зокрема нічого не роблять для того, щоб овочівництво було прибутковою справою, – розповідає Павло Мельник, директор Української науково-дослідної станції карантину рослин, що у Боянах Новоселицького району, доктор біологічних наук. – Скажімо, наш Агрофонд мав би подбати про запаси цієї продукції, облаштувати сховища. А ще треба було б подбати про гуртові ринки сільгосппродукції. Три роки тому я пропонував на рівні нашого регіону створити комунальні господарства із заготівлі овочами та картоплею. Однак цю ініціативу не підтримали. Причому можна створити такі господарства і на приватній основі, але за умови, що його засновники, купивши восени картоплю, скажімо, по шість гривень за кілограм, не продаватимуть її навесні по 15. А так виходить, що нам пропонують єгипетську картоплю й польський часник. Бо на таких операціях дехто неабияк заробляє.
Василь Гринюк